Всеукраїнський Історичний Музей ім. Т. Шевченка, найбільший на Україні іст. музей, виник із заснованого 1898 і офіц. відкритого 1904 Київського Міського Мист.-Пром. і Наук. Музею, збірки якого походили перев. з Київщини, Полтавщини, Чернігівщини, Поділля й Волині. 1917 назва Київський Мист.-Пром. Музей, 1919 Перший Держ. Музей, з 1924 В. І. М. На поч. 30-их рр. мав відділи: археологічний, історії, нар. мистецтва, малярський із картинною ґалерією 1820 вв., мист.-промисловий, старого Києва, шевченківський, бібліотеку; заг. ч. експонатів доходило до 150 000, з них бл. 110 000 україніка. У звязку з боротьбою больш. влади проти укр. культури тимчасово був закритий, але 1935 перенесений на територію заповідника Києво-Печерської Лаври і 1936 відкритий як Центр. Іст. Музей УССР; під час другої світової війни будинок В. І. М. був зруйнований і постраждали колекції; в 40-их рр. музей перенесено до нового приміщення на Володимирській вулиці, ч. 2, і в 1950 за постановою уряду УССР він дістав назву Київський Держ. Іст. Музей. Експонує багато археологічних памяток (м. ін. мізинської, трипільської культур, кирилівської стоянки), памяток княжої й коз. доби, зокрема універсали Б. Хмельницького, та ін. Музей випустив ряд цінних публікацій, звязаних із його виставками; організовував наук. експедиції для поповнення колекцій, зокрема археологічних. Серед, наук. співр. музею були М. Біляшівський, Д. і В. Щербаківські, В. Хвойка, Ф. Ернст, В. Козловська, Б. Пилипенко, К. Мощенко і ряд ін. [Р. М.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|
|
|
|