Всеукраїнський Зїзд Рад роб., сел. і червоноармійських депутатів, в 191937 рр. вважався найвищим органом держ. влади УССР (артикули 7, 10 конституції УССР 1919 р., 7 ред. 1925 р., 22 конституції 1929 р.). Зїзд складався з делегатів (термін вживаний поруч депутат), обраних губ. (згодом окружними) та міськ. зїздами рад. Конституція УССР 1919 р. не передбачала порядку обрання депутатів, передаючи це до компетенції ВУЦВК (артикул 9), який своїми постановами з 7.4.1920 та 26.5.1920 встановив, що по одному депутатові висилають губ., згодом окружні та міські зїзди рад від а) 1000 червоноармійців у військ, частинах (які здебільшого складалися з росіян з-поза України), б) 10 000 виборців міськ. роб. населення та в) 50 000 меш. сіль. населення. Всі права зїзду, за винятком затвердження, зміни та доповнень Конституції УССР (артикул 10 конституції 1919), змін кордонів УССР, обрання членів ВУЦВК й представників УССР до Совєта Національностей ЦВК СССР, а також розвязання питання про вихід УССР (артикул 7 ред. конституції 1925 р.), належали в період між зїздами обраному ним Всеукраїнському Центральному Виконавчому Комітетові (ВУЦВК). З 14 зїздів найважливіші 1 в грудні 1917 (створення першого сов. уряду України), 2 1918 (вимушене проголошення самостійности сов. України), 3 1919 (схвалення першої конституції УССР), 9 1925 (зміни в конституції УССР відповідно до конституції СССР 1924), 11 1929 (схвалення 2 конституції УССР) та 14 (надзвичайний) 1937 (схвалення 3 конституції УССР). В. 3. Р. відповідав у союзному масштабі в 192336 рр. Зїзд Советів СССР, верховний орган влади в СССР, обираний посередньо і нерівно: 1 депутат на 25 000 міськ. виборців і 1 депутат на 125 000 сіль. населення, якого обирали на губ. зїзді. До 1927 В. 3. Р. і Зїзд Советів СССР повинні були збиратися щороку, а пізніше раз на 2 рр. [Б. Ц.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|
|
|
|