Вулканічні Українські Карпати
, півд. смуга Сх. Карпат, положена між Надтисянською низовиною і Полонинським Бескидом, збудована з вулканічних скель андезитів, базальтів, трахітів та ріолітів і вулканічних туфів; постала в наслідок западання внутр. частини Карпат і вибухів вулканів у міоцені. В. У. К. тягнуться від р. Ляборця на півн. зах. до укр.-рум. кордону (на півд. від Мармароської котловини) на півд. сході. Висота вершків 900 1100 м, відносна висота 600900 м. Поперечні долини притоки р. Тиси ділять В. У. К. на такі групи: Вигорлят (1 074 м) між Ляборцем і Ужем, Маковицю (978 м) і Синяк (1014) між Ужем і Ляторицею, Великий Діл (1086) між Ляторицею й Боржавою, Тупий (878) між Боржавою й Тисою і Гутинські гори (1 093) на півд. від пролому Тиси нижче м. Хуст. Для краєвиду В. У. К. характеристичні масивні, широкі хребти, мальовничі вулканічні перстені залишки кратерів та вулканічні стіжки. В. У. К. майже не заселені й вкриті дубовими та буковими лісами.Б. підніжжя В. У. К. тягнеться вузька смуга низького, лагідного підгіря, збудована з вулканічних туфів з острівними андезитовими горами; врожайний рільничий край (кукурудза, пшениця, виноградники), густо заселений. В смузі підніжжя, в місцях виходу поперечних долин із Карпат, лежать найважливіші міста Закарпаття: Ужгород, Мукачево, Виноградів, з менших Іршава. В околицях м. Берегове, серед Надтисянської низовини, є ізольований вулканічний р-н.
На півн.-сх. В. У. К. лежить Внутрішньо-Карпатська долина, що відділяє їх від Полонинського Бескиду. [В. К.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|
|
|
|