Вид, або аспект, найважливіша категорія укр. дієслівної системи, що характеризує, протікання дії в часі і проймає всі дієслівні форми й категорії, з дієприкметниками включно. Є В. доконаний, що обмежує дію в часі (заходив, походив), і недоконаний, що не вносить обмежень. Первісною формою укр. дієслова нормально є недоконана; з неї твориться доконана доданням приростка (жити прожити), рідше вживанням суфікса -ну- або -м- (гавкати гавкнути, кінчати кінчити); від сприросткованих форм із спеціяльним значенням твориться нова недоконана форма суфіксами -а- (-ва-) або -ува (пізнати пізнавати, записати записувати). В деяких дієсловах відбувається при цьому чергування голосних у корені (див. Внутрішня флексія) або змінюється місце наголосу (розкИдати розкидАти). Ітеративні форми, що частіше траплялися в староукр. мові, тепер уживаються в укр. мові надзвичайно рідко, чим укр. В. різниться, напр., від чеського, почасти ін. слов.

В. постав у праслов. мові. Він розвинувся з первісного праіндоевр. протиставлення означених і неозначених дієслів (типу нести носити). За вихідну точку приймають одні префіксацію (Потебня, Кошмідер, Беліч), ін. суфіксацію суфіксом -а- (ван Вейк) або суфіксом -н- (Курилович, Мілевський). Є погляд, що при цьому особливу ролю відіграло протиставлення аориста імперфектові (Мілевський, Бородич), тоді як ін. вважають, що В. спершу розвинувся в формах теперішнього часу через утрату форми майбутнього часу (Станґ). Були також спроби поєднати всі ці пояснення (Реґнель). [Ю. Ш.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]

 

Книгарня Горизонт

 
Сайт управляется системой uCoz