Виговський Іван (+1664), гетьман України (1657�59), перед тим найближчий співр. Б. Хмельницького. Укр. шляхтич із Овруцького пов. на Київщині, вихованець Києво-Могилянської Академії, далі був на поль. старостинській службі в Луцькому. Після Жовтих Вод служив у Б. Хмельницького (разом із своїми братами Данилом, полк. бихівським, Костянтином � полк. пинсько-турівським, Федором і Василем � полк. овруцьким), ставши військ., згодом ген. військ, писарем і виявивши блискучі дипломатичні здібності. Після смерти Б. Хмельницького � заступник Ю. Хмельницького. На Корсунській раді 25.10.1657 був обраний на гетьмана. Влітку 1658 В. розгромив запор, кошового Я. Барабаша й полтавського полк. М. Пушкаря, що стали на чолі повстання проти В., спираючись на Москву. Ставлення моск. уряду до В. під час боротьби його з опозицією привело В. до війни з Москвою. В. плекав широкі задуми � добитися, спираючись на Швецію і Польщу, цілковитої незалежности України від Москви. 16.9.1658 була укладена Гадяцька унія з Польщею, за якого Гетьманщина мала увійти до Речі Посполитої як Велике Князівство Руське з окремим соймом, адміністрацією й військом. 8.7.1659 В. розбив моск. військо під Конотопом. Однак незадоволення нар. мас Гадяцьким договором, що вбачали у В. Представника поль.-шляхетського ладу, і повстання проти В. полковників Т. Цюцюри, В. Золотаренка та ін., підтримані запор, кошовим І. Сірком, змусили його втекти з коз. ради в Германівці на Київщині у вересні 1659 (остаточно позбавлений гетьманської влади на раді під Білою Церквою). Дістав пізніше від поль. короля титул київського воєводи і барське староство. В цей час виявив себе як чл. Львівського братства (з 1662) і заступник інтересів укр. правос. населення. За обвинуваченням гетьмана П. Тетері в участі в коз. повстанні був розстріляний під Корсунем. [Б. К.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]