Вигуки, слова, що є засобом виявити почуття мовця або його сприйняття. Не мавши ані називної, ані вказівної, ані синтаксичних функцій, В. стоять поза частинами мови. Укр. В., як суб�єктивні (типу ох), так і звуконаслідні (типу кукуріку) характеризуються тим, що можуть мати звуки, не вживані в загальній фонетичній системі мови (гм, тьху), і окремим типом словотвору за допомогою головне подвоєння (ха-ха), часткового подвоєння (гегеп замість геп-геп), звукової варіяції (м�яв � няв, гар � гир) і інфіксації приголосних (балам, при первісному бам � баам). Тільки в арґо почасти подибуються подібні засоби словотвору. Укр. В. з погляду їх словотвору описані в книзі Р. Смаль-Стоцького �Примітивний словотвір� (1929). [Ю. Ш.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]