Винниченко Володимир (1880Ч1951), політ, діяч і відомий письм.; походив із сел. роду на Херсонщині; студіював у Київському Ун-ті; належав до організаторів РУП. Пізніше був чл. УСДРП і чл. її ЦК, ред. партійного органу лБоротьба╗. Переслідуваний за участь у рев. орг-ції, в 1903Ч17 часто перебував за кордоном, звідки нелеґально приїздив до Росії. Під час одного переходу кордону був арештований і просидів рік у кріпості (1903Ч04). Під час війни В. нелеґально жив у Москві й співпрацював у ж. лУкр. Жизнь╗. За революції 1917Ч19 В. брав активну участь в укр. нац. визвольному русі; гол. ред. лРобітничої Газети╗, лідер УСДРП, чл. та заступник гол. Центр. Ради і перший гол. її Ген. Секретаріяту Ч автономного уряду України. В. мав великий вплив на формулювання універсалів Центр. Ради. За гетьманської влади В. очолив Нац. Союз і брав видатну участь у протигетьманському повстанні. 3 листопада 1918 до лютого 1919 В. був гол. Директорії. Однак пізніше, закидаючи більшості укр. партій праву і проантантську політику, виїхав до Відня. Від імени групи лівих соціялістів за кордоном В. 1919 намагався договоритися з урядом Леніна на позиції укр. сов. самостійности, але це не мало успіху. 1920 В. повернувся на Україну, але, не досягши угоди з большевиками про реорганізацію уряду УССР, виїхав за кордон, хоч іще підтримував контакт з окремими діячами УССР. Поселившись остаточно у Франції в 20-их рр., В. присвятив себе літ. діяльності й до кінця залишився ізольованим від укр. життя на еміграції.

Концепційно В. визнавав марксизм, хоч на його ідеології сильно позначилися впливи зах. лібералізму й гуманізму. На еміґрації В. розробив власну суспільно-світоглядову систему т. зв. конкордизму. Політично В. хитався між укр. нац. самостійницькою плятформою і концепцією укр. сов. республіки. Як практичний політик В. був експульсивний і схильний до крайностей. Позиції В., а також його дуже субТєктивну оцінку доби визвольних змагань віддають його спогади лВідродження нації╗, ІЧIII (1920) і лРеволюція в небезпеці╗. [О.Ш.]

В літературу В. увійшов з 1902 р. і відразу здобув визнання своїми натуралістичними оповіданнями, що різко протиставилися народницькій прозі. Багато з них малюють заробітчан, наймитів по економіях в обстанові руйнування сел. традиції й моралі (лБіля машини╗, лРаб краси╗, лКузь та Грицунь╗, лГолод╗, лКонтрасти╗, найвідоміше Ч лГолота╗ 1904), іноді в стані цілком деклясованих лбосяків╗ (лНа пристані╗, лКраса і сила╗). Не менш натуралістичні образи провінціяльного міщанства (лЗаручини╗), побуту касарні (лБоротьба╗, лЧесть╗ та ін.), тюрми (лТалісман╗, лЩось більше за нас╗). Новими були постаті інтелігентів-революціонерів, подані в складних психологічних ситуаціях (лКупля╗, лЗіна╗, лМомент╗, пізніше лІсторія Якимового будинку╗, лДрібниця╗ та ряд ін.). Критика відзначала спостережливість, сміливість реалістичного малюнку, поєднаного з імпресіонізмом, динамізм у розгортанні сюжету, гумор, закидаючи однак фотографічність мови, недоробленість форми, а особливо моралізування й тенденційність у зображенні психологічних, часом надто штучних конфліктів.

Дедалі більше уваги психологічним експериментам приділяє В. в оповіданнях, драмах, романах наступного періоду (після 1905 р.). В. раз-у-раз повертається до образу егоїста-циніка, який відкидає загальноприйняту мораль в імТя лчесности з собою╗, що дозволяє будь-який вчинок, аби лише лволя, розум і серце╗ його одностайно схвалювали. В гострих колізіях виступає ґалерія гістеричних, хворобливо-безвільних, хистких у переконаннях і поведінці персонажів. Цим характеристичні численні пТєси В.: лДисгармонія╗, лЩаблі життя╗, лВеликий Молох╗, лБрехня╗, лЧорна пантера і білий ведмідь╗, лБазар╗, лГріх╗ і ін., а також романи, де дія розвивається в атмосфері урядової реакції після 1905 р.: лЧесність з собою╗, лПо-свій╗, лБожки╗, лРівновага╗, лЗаповіт батьків╗, лХочу╗; близький до попередніх психологічними ситуаціями, але міцніший композиційно і виразно сатиричне забарвлений Ч лЗаписки кирпатого Мефістофеля╗ (1917).

У творчості В. післярев. часів окреме місце займають утопічний спробою розвТязати проблему праці, фантастично-пригодницький жанром роман лСоняшна машина╗ (1928) і присвячений боротьбі з больш. експансією на Заході роман лНова заповідь╗ (1949). Чимало творів В. перекладено чужими мовами; пТєси виставлялися у великих театрах різних евр. країн. Вплив літ. манери В. позначився у творчості ряду укр. письменників 20-их рр.

Література: ЕУ І, стор. 775. [М. Г.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]

 

Книгарня Горизонт

  
Сайт управляется системой uCoz