Виноградництво, плекання винограду, одна з найстаріших галузей садівництва; вимагає інтенсивної праці, дає високий прибуток і тому звязане з великим згущенням людности. На Україні поч. В. дали античні грец. колонії, зокрема в півд. Криму (Херсонес); воно розвивалося там за візант. та ґенуезького періодів, пізніше за тат. панування, особливо в другій пол. 18 в. За свідченням араб. письм. Ідрісі, В. квітнуло в Тмуторокані 12 в. До Бесарабії В. було перенесене з Балкан і поширилося за часів її залежности від Молдавії. На степовій Україні й Сх. Поділлі В. поширилося з кін. 18 в., в 19 в. на Кубані. В. плекали, зокрема, болг. й нім. колоністи, молдавани, а згодом і укр. селяни; до 1920 90% площі виноградників належало дрібним власникам. В 188090-их рр. частину виноградників знищила філоксера; незабаром їх відновили, завівши кілька нових, відпорніших, сортів. Площа виноградників поступово зростала (в сучасних кордонах УССР у 1890-их рр. 33 000 га, 1914 47 000 га, при врожаї бл. 50 центнерів з 1 га; на Передкавказзі до 20 000 га). В наслідок світової війни й революції 191720 площа виноградників зменшилася наполовину, збір підупав ще більше. Тільки під кінець 20-их рр. В. піднеслося, але з 192930 знову підупало в наслідок колективізації. З 1936 большевики стали докладати зусиль для піднесення В. в колгоспах і радгоспах та поліпшення виноробства, заводячи кращі й відпорніші на холод сорти; 1940 р. площа під виноградниками в УССР становила 72 000 га (в тому ч. Ізмаїльщина 15 000 га, Крим 12 000 га, Закарпаття 3500 га), на Передкавказзі бл. 30 000 га (у всьому СССР 420 000 га); урожайність (як до 1914) бл. 50 центнерів з 1 га. Після величезного занепаду під час другої світової війни площа виноградників має стати тепер більшою, ніж 1940 р. Останнім часом В. поширене в Донбасі; його півн. межа заходить далі, ніж до війни в околиці Києва й Житомира. Поширено виробництво кращих сортів вина (див. Виноробна промисловість). Гол. р-нами В. є півд. Бесарабія, Подністровя й півд.-зах. Одещина, Херсонщина на лівому березі Дніпра (піски б. Олешок), півд. Крим, півд. Кубань, сх. чорноморське узбережжя (зокрема між Анапою й Геленджиком), Закарпаття, Терщина. Виноград в околицях міст іде на потреби міського населення (особливо Донбас, Одеса), столовий виноград Криму на потреби місц. курортів, виноград вивозять із Криму, Закарпаття, Одещини. Для ширення раціонального В. існували ще за царських часів курси виноробства та Дослідна Виноробна Станція в Одесі (з 1905); тепер в УССР існують Укр. Н.-Д. Ін-т В. й Виноробства в Одесі, Всесоюзний Н.-Д. Ін-т В. й Виноробства в Ялті, Н.-Д. Станція в Шабо в півд. Бесарабії та ін. заклади. Фахівців готують відповідні катедри в с.-г. ін-тах, технікуми та короткотермінові курси. [М. Боровський]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|