Вислання, примусове видалення з місця постійного перебування осіб, визнаних за небезпечних для режиму. В. відрівняється від заслання тим, що висланим особам забороняється перебування в певних місцевостях, тоді як засланим призначається місце мешкання і, часто, також примусової праці; період В., звичайно, коротший ніде заслання (див. також Депортація). В царській Росії В. практикувалось, поруч заслання, у відношенні до ліберальної і рев. інтеліґенції, а на Україні (В. поза її межі) до діячів нац. руху. В СССР часто практикується дисциплінарно-карний засіб В. із столиці, з окремих пром. р-нів або й за межі республіки; чужинців висилають також поза межі СССР (в 1920-их рр. зрідка висилали і сов. громадян). В. застосовують в СССР як адміністративний або як судовий засіб кари. Судове В. може бути основною або додатковою карою від 1 до 5 рр. Самовільний поворот висланого на заборонене місце спричиняє заміну В. ув�язненням або засланням. В УССР сов. органи масово застосовували В. до родин арештованих у 1930-их рр.