Висоцький Юрій (18651940), визначний лісівник-ґрунтознавець, дослідник і піонер степового лісорозведення на Україні. Родом із Глухівщини, з старої коз.-поміщицької родини; по закінченні Петровської С.-Г. Академії в Москві з 1892 працював на півд. Україні як чл. експедиції для боротьби з посухою під керівництвом В. Докучаєва, 12 рр. провадив лісонасадження у Велико-Анадольському лісівництві на Маріюпільщині, з 1904 чл. постійної лісодослідної комісії. 192022 проф. Таврійського Ун-ту, 192325 С.-Г. Ін-ту в Мєнську, з 1926 проф. Харківського С.-Г. Ін-ту; дир. Н.-Д. Катедри Лісівництва, дир. Всеукр. Бюра Ліс.-Дослідної Справи; з 1934 д. чл. Всесоюзної С.-Г. Академії Наук, з 1939 р. д. чл. АН УРСР. В. поклав наук. основи під степове лісорозведення і заліснення пісків, був одним із найкращих знавців степових ґрунтів, водного режиму в них і добору порід для степового лісорозведення; запровадив ряд понять і термінів у науці ґрунтознавства, дав схему класифікації ґрунтів Сх. Европи, усталив поняття про глей-горизонт; працював над виясненням причин незаліснення степів. Автор понад 200 друкованих праць кількома мовами з різних ділянок лісівництва, ґрунтознавства, геоботаніки, кліматології, гідрології й гідрогеології, м. ін.: Биологические, почвенные и фенологические наблюдения и исследования в Велико-Анадольском лесничестве за 189293 (1901); Покрововедение (1925), Учение о лесной пертиненции (1925).
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|