В УССР у 1920-их рр. переважали с.-г. В. округового й районового типу, а також В. при н.-д. станціях за широкою участю кооперації; вони були звТязані з офіційно встановленим лднем урожаю╗ (14.10), тематикою відповідали поставленим урядом черговим госп. завданням для даного р-ну й були насичені сов. пропаґандивним матеріялом. На зах. землях у цей період відбулися за гром. ініціятивою лУкр. Ярмарок╗ у Станиславові 1926 і с.-г. виставка в Стрию 1927.

Після запровадження колективізації с.-г. В. надасться особливого значення як способові політ, і агрономічної наочної пропаганди. Районові й обл. щорічні В. міцно повТязані з працею колгоспів, радгоспів, МТС, с.-г. гуртків і мають стандартний характер. За постановою уряду СССР в Москві 1939 відкрито Всесоюзну С.-Г. Виставку з павільйоном УССР; 1954 вона була перетворена на постійну. Право участи в ній і премії та нагороди стали стимулом посилення інтенсивности праці колгоспників. За післявоєнної доби короткотермінові заг. і спеціялізовані осінні с.-г. В., звТязані з лжовтневими святами╗, стали постійним засобом демонстрації праці колгоспів, радгоспів та МТС. За офіц. даними 1950 р. в УССР відбулися 24 обласні і 678 районових с.-г. В. Будується постійна респ. с.-г. виставка УССР у Києві б. Голосіївського лісопарку (площа 350 га).

Промислові В. Пром. вироби України від 20-их рр. 19 в. демонструвалися на рос. В. і на міжнар. В. у рос. відділах. На земських с.-г. В. і всерос. В. влаштовувалися експозиції продукції укр. доморобів, зокрема виробів нар. мистецтва. Такий характер мали укр. відділи на всерос. кустарних виставках у Петербурзі 1902 і 1913, де були найкраще представлені ткацтво, вишивки, одежа, ганчарні, кушнірські, деревТяні вироби перев. з Київщини й Полтавщини, а також: всерос. виставка в Києві 1913 з експозицією укр. нар. мист. виробів, давніх і сучасних (крім того, укр. преси, наук. видань, у тому ч. з Галичини, і т. д.). Перша госп.-пром. укр. виставка в Галичині відбулася в Коломиї 1880 (філії лОбщества ім. Качковського╗). Нар. вироби були представлені на етногр. виставці в Тернополі 1887. 1912 в Коломиї влаштовано лВиставу Домашнього Промислу╗. 1913 в Нью-Йорку, вперше від поч. укр. іміграції в ЗДА, на виставці кат. народів створений був відділ нар. виробів українців греко-католиків в Америці. З заснуванням 1888 Мист.-Пром. Музею в Києві відкрита була постійна пром. виставка при ньому. Вироби укр. ремісників, зокрема нар. мистців, демонструвалися на В. з нагоди археологічних зТїздів Ч 11 Ч в Києві (1899), 12 Ч в Харкові (1902) і 13 Ч в Катеринославі (1905). 1917 в Києві з ініціятиви Союзу Земств і Міст була влаштована виставка оригінальних зразків нар. творчости Ч лШтука Буковини й Галичини╗.

Після революції 1917Ч18 рр. В. нар. промислів займають важливе місце в нац.-гром., зокрема кооп. діяльності, на Зах. Укр. Землях: напр., лУкр. Ярмарок╗ у Станиславові (1926), виставка нар. тканин і гаптів у музеї НТШ у Львові (1935), показ ноші з демонстрацією нар. обрядів (1936), влаштований кооперативою лУкр. Нар. Мистецтво╗; постійна виставка цієї ж кооперативи у Варшаві в 30-их рр.; участь у В. поль. лТоргів Східніх╗ у Львові укр. кооп. орг-цій, як лСіль. Господар╗, лУкр. Нар. Мистецтво╗, лГуцульщина╗ (Косів) та ін., виставка укр. кооп. фірм у Чернівцях 1937 і т. д.

В УССР у 20-их рр. такі В. стояли на другому пляні Ч напр., проф. мист.-пром. виставка колективів і окремих мистців у Києві 1924; гол. увага приділена була індустріялізації. Крім принагідних пром. В., влаштовуваних заводами і трестами, 1925 створені були постійні пром.-показові В. Ч всеукр. в Харкові (відділи гірництва, металюрґп, машинобудівництва, хем. пром-сти, харчування, ткацтва, раціоналізації й винахідництва) і в Києві при С.-Г. Музеї. З посиленням індустріялізації тимчасові пром. В., перев. присвячені окремим галузям, дуже поширилися; влаштовуються вони при пром. музеях, у палацах культури, заводських клюбах і т. п., здебільша з нагоди зТїздів, техн, нарад, ювілеїв тощо. Відбуваються також періодичні обл. заг. пром. В. і В. ширших маштабів, напр., присвячені демонстрації післявоєнної відбудови пром-сти В. в Харкові 1949 і в СловТянському 1950. В останнє десятиліття посилився інтерес до мист. виробів у пром. артілях; у звТязку з цим тепер часто влаштовуються, зокрема в будинках нар. творчості, респ. і обл. В. нар. мистецтва (вишивки, килими, мереживо, ганчарство, різьба тощо), підпорядковані урядовим тематичним завданням.

Мистецькі В. Укр. мистці, починаючи з 1760-их рр., брали участь у В. Академії Мистецтв у Петербурзі (А. Лосенко, Д. Левицький). Ці В. протягом усього 19 в. і на поч. 20 демонстрували твори укр. мистців, звТязаних із Академією (В. Боровиковський, І. Мартос, Т. Шевченко й багато ін.). Ряд укр. малярів бере участь у В. лпередвижників╗ Ч заснованого 1871 рос. Т-ва Пересувних Виставок (П. Мартинович, М. Пимоненко, О. Мурашко й ін.); В. лпредвижників╗ систематично перевозилися по більших містах України (Київ, Харків, Одеса, Єлисавет та ін.). З 1889 почало свої В. лТ-во Південноросійських Художників╗ в Одесі, перевозячи їх до ін. міст півдня України. В кін. 19, а особливо на поч. 20 в. по різних містах дедалі частіше влаштовуються персональні й групові В.; між ними особливо численні в Харкові та Києві, зокрема Т-ва Київських Художників (1907Ч16). Систематичний характер мали звітні В. мист. шкіл у Києві, Одесі й Харкові; серед учасників, викладачів і студентів, було чимало укр. малярів. На зах. землях так само спочатку твори укр. мистців демонструвалися на чужинецьких, зокрема поль. В. (І. Труш, пізніше О. Новаківський та ін.), але в 1898 і 1900 влаштувало укр. В. Товариство для розвою руської штуки у Львові. Виразно нац. характер мала одночасно влаштована виставка С. Васильківського в Харкові 1900. Збірна виставка творів укр. мистців різних напрямів у Полтаві 1903 (під час відкриття памТятника І. Котляревському), великі В. Т-ва Прихильників Укр. Літератури, Науки і Штуки у Львові 1905, де були представлені праці мистців із різних земель України, В. О. Новаківського (в Кракові 1905) та І. Труша і київські збірні лВ. Укр. Художників╗ 1911 і 1913 рр. демонстрували нац. укр. мистецтво. Укр. архітектурно-художній відділ при Харківському Літ.-Художньому Гуртку, що виник 1912 з ініціятиви С. Васильківського, протягом 1913Ч18 рр. влаштував кілька В. У 1915 р. у Львові стараннями І. Труша влаштовано збірну укр. виставку. В кін. 1917 в Києві з нагоди відкриття Укр. Академії Мистецтв відбулася велика ретроспективна виставка творів її засновників, 1918 Ч виставка Т-ва Укр. Мистців. В 1920Ч22 Ч звітні В. Укр. Академії Мистецтв.

У 20-их рр. В. в УССР, за часів непу й лукраїнізації╗, набувають великого поширення. В Києві відбулися важливі посмертні В. О. Мурашка (1923) і Ю. Нарбута (1926). Від поч. 20-их рр. стали систематично відбуватися В. художніх ін-тів у Києві, Харкові, Одесі. Протягом 1925Ч32 рр. діяли численні мист. орг-ції: АРМУ, АХЧУ, ОСМУ й ряд ін.; деякі з них до ліквідації 1932 встигли влаштувати по кілька В.; зокрема широко репрезентували нові праці всеукр. виставка АРМУ 1927 в Харкові, Києві, Дніпропетровському й Одесі та по філіях, урядова 1927 Ч л10 років Жовтня╗, 1929 виставка сучасного укр. мистецтва, ретроспективна виставка графіків 1929 (Харків) та виставка книжкових знаків 1930 (Київ). В. Ч лМистецтво Радянської України╗ 1930 і всеукр. виставка 1932 супроводилися загостренням офіц. критики проти лнаціоналізму╗ і лформалізму╗; 6 укр. художня виставка 1935 в Києві позначена була розгромом школи М. Бойчука, а 7 Ч лКвітуча Україна╗ 1937 демонструвала перевагу накинутого ком. партією т. зв. лсоц. реалізму╗. В передвоєнні роки відбулося кілька великих ретроспективних В.: С. Васильківського, М. Бурачека, В. Кричевського (1935 і 1940), І. Труша (1941) та ін.

На зах. землях цей період також позначений численними В. мистців Ч перев. з Галичини і емігрантів. 1919 і 1921 відбулися виставки О. Новаківського; в 1922Ч26 рр. Ч чотири В. у Львові Гуртка Діячів Українського Мистецтва (ГДУМ). Створена 1931 Асоціяція Незалежних Українських Мистців у Львові до 1939 влаштувала понад 10 В. Ч збірних, зокрема сучасної укр. графіки 1932, і індивідуальних (О. Грищенка, М. Глущенка, О. Кульчицької, Л. Ґеца, В. Ласовського). Українське Товариство Прихильників Мистецтва також організувало В., зокрема ретроспективну 1935 і посмертну О. Новаківського; мало свої В. Українське ОбТєднання Мистців, гуртки лРУБ╗ (1932) у Львові й варшавський Ч лСпокій╗ у Варшаві й на Волині; 1934Ч35 експоновано чимало мист. творів на виставці памТяток УСС у Нац. Музеї у Львові. В цей період укр. мистці виставляли свої твори на багатьох В. у Варшаві, Празі, Заґребі, Гельсінкі, Ризі, Берліні, Мюнхені, Відні, Римі, Венеції, Парижі, Брюсселі, Копенгагені, в Льос-Анджельос, Філядельфії, Чікаґо та ін. містах. Мистці з УССР спершу мали змогу виставлятися за кордоном і успішно виступали на міжнар. В., зокрема у Венеції (БТєннале, 1928 і 1930), Варшаві (1934), Лондоні (1935), але після 1935 це стало неможливе через заборону сов. уряду.

Під час другої світової війни Спілка Українських Образотворчих Мистців у Львові влаштувала в 1941Ч43 рр. 5 В. Після 1945 на еміграції в Німеччині й Австрії влаштовано ряд укр. мист. В. у Зальцбурзі, Байройті, Баден-Бадені, Реґенсбурзі, Берхтесґадені, Мюнхені (Укр. Культ. Тиждень 1948) та ін. Після переселення чималого числа укр. мистців за океан ОбТєднання Мистців Українців в Америці влаштувало в Нью-Йорку 4 збірні В. 1952 і 1953Ч54 рр., посмертну памТяті В. Кричевського 1953 і ряд ін. індивідуальних і групових В.; поза тим в останні роки укр. мистці мали В. графіки в Нью-Йорку 1950, там же Ч 50-ліття творчости Архипенка 1954, церк. мистецтва в Філядельфії 1954, в Торонто 1954, в Монтреалі 1955, у Німеччині (зокрема пересувна виставка Архипенка в 1955Ч56), у Франції, Венесуелі та ін. країнах.

В УССР, де після війни з 1945 відновилися мист. респ. В., нині відбуваються численні індивідуальні й збірні В. нових творів і ретроспективні. Обласні В. обіймають також і показ творів нар. мистецтва. Орг-цією В. керують Мін-во Культури УССР і .Спілка Радянських Художників України. Посилення боротьби з укр. нац. традицією, мист. шуканнями (т. зв. лформалізмом╗) та з зах. впливами й суворо реґляментована тематика, як і продиктоване згори намагання стерти межі між рос. і укр. мистецтвом зробили В. цілком офіц. справою і дедалі більше обнижують їх рівень; наочно продемонструвала це виставка образотворчого мистецтва УССР 1954, присвячена 300-річчю лвозТєднання╗, себто Переяславської угоди.

Важливу ролю в поширенні українознавчих відомостей відіграли В. наукові й наук.-популярні. Почалися вони з другої пол. 19 в. Перша археологічна і бібліографічна виставка Ч Ставропігійського Ін-ту у Львові Ч відбулася 1888; 1889 у Львові організована була поль.-укр. археологічна виставка. В обставинах цензурних заборон для укр. етногр.-археологічних В. використано археологічні зТїзди в Києві 1899, Харкові 1902 й Катеринославі 1905. Чимале значення мала шевченківська виставка в Москві 1911. Після 1917Ч18 рр. наук. В. стали справою н.-д. закладів, музеїв і бібліотек, як Шевченківська виставка в Києві 1920, перша виставка друків Ін-ту Книгознавства в Києві 1923, численні пізніші шевченківські В. і багато ін. В. або присвячені іст. подіям чи особам і здебільша повТязані з ювілеями, або підводять підсумки наук. роботи в якійсь ділянці. З успіхом відбувалися різноманітні наук. В. в УССР в 20-их рр., поки не збільшився урядовий тиск на наук. роботу, і на Зах. Укр. Землях до 1939.

Під больш. владою В. Ч це насамперед засіб культ.-освітньої роботи. В. влаштовують у музеях, бібліотеках і клюбах, перев. з нагоди ювілеїв, очевидно, цілком підпорядковуючи їх вимогам офіц. курсу.

Систематично використовуються також В. по музеях і клюбах для ширення технічних знань і, особливо, як засіб політичної пропаганди (напр., недавні численні виставки, звТязані з річницями 1654 і 1905 рр.). [Р. М.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]