Витовт (1350�1430), великий кн. лит. (1392�1430), син Кейстута, обстоював незалежність Литви від Польщі; зміцнюючи владу великого кн., почав боротьбу з удільними князями, зокрема усунув Володимира Ольґердовича київського, князів подільських, волинських, чернігівських. Будуючи укріплення на півд., поширював межі лит. держави, зокрема на сх. і півд., поки 1399 не зазнав поразки над Ворсклою в поході укр.-білор.-лит. війська проти татар. Це змусило В. йти на зближення з Польщею. Під Ґрюнвальдом 1410 р. разом із Яґайлом розбив нім. лицарів, спинивши їх наступ на сх. Спільна перемога зміцнила поль.-лит. союз. В Городлі 1413 підписано поль.-лит. унію, що гостро обмежувала політ, права правос. населення в Литві; звідси походила неприхильність до В. укр. і білор. шляхти, яка шукала допомоги у Свидригайла. В. сприяв поширенню торгівлі та ремесла й запровадженню по містах магдебурзького права, принесеного нім. купцями й ремісниками. [Л. В.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]