Витвицький Степан (*1884), визначний політ. діяч, родом із Станиcлавівщини, адвокат. Під час студій гол. Акад. Громади у Львові і т-ва �Січ� у Відні. Згодом брав участь у культ.-госп. житті на Дрогобиччині. В 1915�18 чл. ред. газ. �Діла� і ред. �Свободи� у Львові. 1918 � чл. політ, комітету, що підготував акт 1.11.1918. Як чл. нац.-дем. партії обраний на секретаря УНРади ЗУНР і брав активну участь у з�єднанні ЗУНР і УНР 22.1.1919. Згодом держ. секретар закордонних справ; представник уряду ЗОУНР у переговорах із місіями Антанти � ген. Бартелемі і ген. Боти в справі перемир�я з Польщею; в листопаді 1919 заступник гол. дипломатичної-місії Директорії УНР до Варшави; склавши протест проти Варшавського договору, залишив місію; керівник закордонних справ в екзильному уряді ЗУНР в Відні; 1921�23 гол. місії ЗУНР у Парижі й Лондоні. 1924�39 гром. та політ. діяч УНДО в Дрогобичі; 1935�39 посол до поль. Сойму, 1938 заступник гол. УНДО та Укр. Парляментарної Репрезентації. На еміграції з 1945 брав участь в орг-ції Центр. Представництва Укр. Еміграції в Німеччині (заступник гол.) й у створенні УНРади; з 1949 заступник гол. Виконного Органу УНРади і керівник ресорту закордонних справ, з 1951 також представник Виконного Органу в ЗДА. В 1954 обраний на през. УНР на еміграції.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]