Данило Романович
(120264), кн. волинський і гал., король Руси (з 1253). Після смерти батька, кн. Романа (1205), в наслідок заворушень гал. боярства, був змушений перебувати спершу при угор. дворі, згодом з матірю і братом Васильком у невеликих волинських володіннях. Після впертої боротьби з сусідами й гал. боярами обєднав Волинь (1227), а згодом, після кількох невдалих спроб, оволодів і Галичем (1238), населення якого підтримувало Д., всупереч інтригам аристократії. 1239 Д. зайняв і Київ, що вже перед тим був під його впливом; мав великий вплив і на Турово-Пинське князівство. Тат. навала 124041. коли були зруйновані Київ, Володимир. Галич, перешкодила дальшому обєднанню укр. земель; проти Д. виступила Угорщина в союзі з поляками, чернігівськими князями й з підтримкою ворожих Д. бояр, але в 1246 під Ярославом Д. переміг коаліцію й остаточно поширив владу на Галичину. Змушений поїхати до ханського двору в Сарай і визнати залежність від Орди, щоб врятувати державу, Д. готувався до дальшої боротьби з татарами, проводячи походи на пограничні землі по р. Случі й Горині проти т. зв. тат. людей, будуючи укріплення і шукаючи союзу з Заходом, зокрема з рим. папою Інокентієм IV. У звязку з цим Д. погодився на унію й прийняв від папи королівську корону (1253). Але звязки ці не принесли сподіваної допомоги й не мали дальших реальних наслідків. 1254 Д. успішно відбив новий напад татар на Пониззя й Волинь. проте 1259 під натиском військ Бурундая Д. довелося знищити укріплення й відмовитися від дальших протитат. плянів.Винятково здібний володар, Д. обєднав на якийсь час зах. укр. землі; він збудував ряд нових міст (Холм, Львів), реформував військо, створивши важко озброєну піхоту з селян, приборкав боярство. Він провадив активну зах. політику. Під його владою ширилися зах. культ. впливи, прищеплювалися зах. держ. й адміністративні форми, зокрема в житті міст. [П. Грицак]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|