Данина, дань, безпосередній податок, що його населення (піддані) платило державі; в ранню добу Д. платили переможені слов, племена переможцям. Пізніше Д. стає постійною держ. повинністю. Одиницею оподаткування в княжу добу були дим двір, рало, себто хліборобська одиниця родина, а з 13 в. запроваджено Д. від душі татарами, які зробили перепис населення. Особи, що на них лежав обовязок платити Д., за цим переписом, називалися данськими людьми, або данниками і їх вписували в данські книги за волостями. Д. населення сплачувало грішми або натурою (хліб, мед, хутра, худоба). Князь стягав Д. шляхом полюддя, обїжджаючи свою землю. За лит.-руської доби Д. платилася князям і В. князям, а з 15 в. вона була перенесена на землевласників. Крім грошових і натуральних повинностей, населення відбувало трудову повинність, відому вже в стару добу (допомога при публіч......... ) В часах Гетьманщини Д. платили селянство й міщани, і вона йшла до царської скарбниці, на гетьманську адміністрацію та самоврядувальні органи (див. також Податки). [В. М.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|