Деканат, благочинство, церк.-адміністративна одиниця, що об�єднує деяке число парохій, входячи сама як підрядна одиниця до складу єпархії. Д. керує декан (в Правос. Церкві в Росії � благочинний), який наглядає над духовенством свого Д. і передає та пояснює накази церк. влади. В Правос. Церкві декана вибирає духовенство, а затверджує єпархіяльна влада, в Укр.-Кат. � призначає єпископ. Органом місцевого церк. управління є деканальні соборчики, що в них беруть участь священики, а в Правос. Церкві й церковнослужителі, включно з церк. старостами (титарями). В Укр.-Кат. Церкві існували як надрядні адміністративні одиниці для Д. � протопресвітерат (у Львівській архидіецезії) і архидияконат (Закарпаття і Крижевецька єпархія).

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]