Денікін Антін (18721947), рос. ген., 191820 командував, після смерти Корнілова, рос. антибольш. збройними силами півдня Росії, до яких належала Добровольча Армія і коз. частини Дону та Кубані (див. Кубань і ЕУ І, стор. 540). В армії Д. було чимало офіцерів і добровольців-солдатів, росіян і малоросів, що їх цілком одверто 1918, за гетьманської влади, вербувала офіцерська мережа, яка охоплювала всю Україну і була в тісному звязку з дозволеними владою рос. антиукр. орг-ціями (Объединенный Центр, Киевский Национальный Центр, т-во Русь і ін.). Під час переходу влади до Директорії ці військові, а також багато старшин та адміністраторів гетьманської влади (пов. старости, держ. варта й ін.) тікали на Дін або до Одеси, звідки їх перевозили до армії Д. З весни 1919 Д. почав наступ на Україну, окуповану большевиками, сили яких були звязані війною з Армією УНР і боротьбою з повстанцями Григорєва, Махна та ін. Швидко зайнявши Лівобережжя, Д. у кін. літа почав наступ на Москву (Вороніж:, Орел) і на Правобережжя. Наступ супроводився посиленою агітацією (Осваг) за єдину неділиму Росію, погромом укр. культ. орг-цій і шкіл, безпосередньою забороною призначати в адміністрацію осіб, відомих попередньою діяльністю в укр. установах і укр. симпатіями. При наступі військ Д частини ген. Бредова вдерлися в зайнятий укр. військом Київ (31.8.1919), і почалися воєнні дії (див. ЕУ І, стор. 522-23);що тривали у вересні-грудні 1919 до відступу білої армії. В безвихідних умовах бльокади з боку Антанти, епідемій, браку постачання Начальна Команда УГА підписала 17.11.1919 договір про входження УГА до складу збройних сил півдня Росії; цей договір, що спричинив політ. кризу в УГА, силою фактів став недійсним через швидкий відступ білої армії усім фронтом у грудні 1919. Поразка її була зумовлена реставраторською монархічною політикою Д., зокрема його розправою з кубанською Крайовою Радою (див. ЕУ І, стор. 541), яка спонукала кубанські війська покинути фронт. На Україні, відразу після окупації, запілля військ Д. було вже раз-у-раз паралізоване діяльністю укр. повстанців різних течій, що бачили в Д. носія дорев. ладу. Криза в білій армії призвела до усунення Денікіна; командування рештками його військ перебрав Вранґель. [Р. М.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|