Дереворит, відбитки з дерев�яних кліщів, на яких вирізуються рисунки, як окрема галузь Граверства, був відомий на Україні в першій пол. 16 в. і досяг особливого розквіту в 17�18 вв. У найстарішому кирилівському друку Фіоля �Октоїх� (Краків 1491), що поширювався гол. чином на Україні, вміщені дереворити, що близько стоять до нюрнберзьких дереворитів ґотичного стилю. В пол. 16 в. у Львові був славетний ґравер Лаврентій Филипович, що мав свою малярську школу, де навчав виконувати Д. Л. Филипович, правдоподібно, виконав Д. Євангелиста Луки у першому датованому друку � �Апостол� 1574 р. Дереворити друкарні в Острозі кін. 16 в. виявляють впливи Венеції. Високого мист. рівня були Д. друкарні в Стрятині й Крилосі в перших рр. 17 в. З поч. 17 в. створилася своєрідна києво-львівська школа Д. У Києві поширилася тематика Д., з�являються дереворити іст. і побутового змісту, портрети, пляни міст та ін., із своєрідною декоративною манерою різання. В першій пол. 18 в. в Києві визначаються дереворитники: Тимофій Петрович, Тарас Левкович Земка, А. Клирик і особливо дуже продуктивний Ілля. Після 1654 р. помітний підупад Д.; розмірно краще він розвивався у Львові та Уневі (Мина, Василь Ушакевич, Доротей, Іван Глинський). До великого розвитку приходить Д. у добу укр. барокко 17�18 вв., хоч із ним успішно конкурують досконаліші для друку мідерит і сталерит. Перші барокові майстрі Д. Є. Завадовський і Д. Сінкевич залюбки вживали укр. мотивів. У Києві кращі майстрі � М. Семенів, Теодор А., А. Тит та ін.; також що досить довго плекається Д. у Почаєві та ін, невеликих друкарнях. В 19 в. поширюється популярне (нар.) дереворитництво, зокрема на теми побутові й анекдотичні, що визначається своєрідним стилем. Гол. осередки нар. Д.: Львів, Почаїв, Унів, Київ (Поділ), Борзенський прв. на Чернігівщині. В 50�60 рр. 19 в. виник механізований Д. для друку, під назвою ксилографії, з гол. осередком у Києві. В кін. 19 і на поч. 20 в. почалося відродження мист. Д.; над ним працювали О. Кравченко, В. Конашевич, О. Кульчицька, А. Середа. В новіші часи дереворити високого мист. рівня дали М. Бутович, Л. Ґец, С. Левицька, В. Касіян, М. Кричевський, В. Масютин, П. Холодний (старший) і П. Холодний (молодший), С. Налепинська-Бойчук, І. Падалка, І. Іванець, О. Рубан, О. Сахновська, М. Осінчук, Я. Музикова, П. Обаль, О. Довгаль, Н. Хасевич, Я. Гніздовський, М. Білинський та ін.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]