Державець, також намісник-державець, пізніше староста-державець, у Лит. Князівстві урядовець місц. великокняжої адміністрації з публічними (адміністративними і судовими) та приватними (управитель великокняжих дібр) функціями. Під управу Д. входила територія розмірів пізнішого староства, яку також називали державою. Д. залежав від намісника � воєводи землі. Державцями називалися також: особи з ген. і полкової коз. старшини, що на Гетьманщині користувалися ранґовими маєтностями, а згодом і всі великі землевласники.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]