Десятина, рід церк. податку, відомий на Україні в княжу і сер. добу. Первісно Д. давав князь єпископові як десяту частину своїх річних прибутків. Володимир В. призначив Д. всіх своїх прибутків на збудування й утримання Десятинної Церкви в Києві. Пізніше цей податок поширився на населення й був призначений на утримання парафіяльного духівництва. В часи Лит.-Руського Князівства Д. не була унормована для укр. духівництва. В 17�18 вв. вона зникла, залишаючись у формі тільки деяких постійних оплат від громади й парафіян для духівництва. Як місц. звичай ці оплати грішми й натурою під назвою Д. збереглися до першої світової війни на Закарпатті.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]