Причиною появи лД.╗ була потреба політ. активізації народовців, особливо після програних виборів до австр. парляменту 1879 і труднощів порозумітися з старорусинами з лРуської Ради╗. Почин для видавання лД.╗ дала група народовців на таємній нараді, що відбулася за ініціятивою В. Барвінського в грудні 1879 р. при участі 36 осіб, під проводом Ю. Романчука. Новий орган названо лД.╗, в противагу русофільському лСлову╗ він мав лділом, не словом прямувати до кращого в народі╗. Перший ред. і адміністративний апарат, з браку фондів, зобовТязався працювати безкорисно: В. Барвінський як гол. ред. і співробітники Ч І. Балей, Ю. Романчук, А. Вахнянин, М. Подолинський, Ю. Целевич; адміністрацію вів Д. Гладилович. Для вид. газ. було засновано вид. спілку лДіло╗ з внеском 50 ґульденів, що до неї увійшло кільканадцять осіб з о. С. Качалою на чолі, який значними сумами допомагав в-ву.

лД.╗, перше ч. якого зТявилося 14.1.1880 н. ст. (1.1.1880 ст. ст.), незабаром виправдало свою назву, здобуло собі популярність і поступово витиснуло лСлово╗, яке 1887 припинило існування. лД.╗ редаґували: В. Барвінський (1880Ч83), А. Горбачевський (1883Ч84), І. Белей (1884Ч1902) при гол. співпраці К. Кахникевича (до 1901 р.), В. Охримович (1902), за якого лД.╗ ввело фонетичний правопис, Є. Левицький (вересень 1902 Ч 1906), знову В. Охримович (1907), Л. Цегельський (1908), Я. Весоловський (1908), Ч при співр. О. Борковського (1896Ч1911), В. Кушнір (1912), В. Панейко (1912Ч18, з того у Відні 1914Ч15 за фактичною ред. В. Будзиновського), Д. Левицький (1923Ч25), В. Охримович, Ф. Федорців (1925Ч27), В. Мудрий (1927Ч39), що його 1936Ч39, на час посольської каденції і для збереження прегової незалежности, заступала ред. колегія в складі: І. Кедрин-Рудницький, І. Німчук і В. Кузьмович. Довголітні члени ред. В. Будзиновський, О. Кузьма і М. Лозинський часто заміняли в переходові часи гол. редакторів. Адміністраторами, себто фінансовими директорами, були Д. Гладилович, що спричинився до переходу лД.╗ на щоденник, К. Паньківський, О Ярема, І. Зарицький (1893Ч1907), о. Д. Лопатинський (1910Ч39) і К. Білинський (1934Ч39). 1908 лД.╗ придбало друкарню; в 1881Ч1906 при лД.╗ виходила з перервами лБібліотека найзнаменитших повістей╗, що мала 74 тт., а 1936Ч39 лБібліотека ,Д.Т╗ (48 тт.). В різні роки Вид. Спілка лД.╗ видавала тижневики: літ. лНеділя╗, спорт. лЗмаг╗, сатиричний ,л3из╗ і літ.-мист. лНазустріч╗. В 1937Ч39 лД.╗ зросло до 10 стор. щоденно і до 16 суботнє вид.; в редакції постійно працювало 10 членів, лД.╗ мало широку сітку крайових і закордонних кореспондентів і фахових референтів різних ділянок знання і культури. лД.╗ виховало багато журналістів, що продовжують працю за своїм фахом в різних країнах вільного світу.

З часу своєї появи лД.╗ відстоювало ідеологію народовецької партії, з 1886 політику т-ва лНародна Рада╗, з 1899 Нац.-Дем., пізніше Трудової партії, з 1925 Ч УНДО. Хоч лД.╗ завжди стояло на політ. плятформі названих партій, проте ніколи не було офіц. партійним знаряддям і часто виступало з критикою активної політики проводу і підтримувало думку внутр. опозиції. лД.╗, як всеукр. пресовий орган з власною незалежною думкою, віддавало свої шпальти для вияву різних поглядів представникам різних угруповань. Співробітниками лД.╗ були майже всі визначніші діячі і письменники Зах. Укр. Земель і багато з Центр. і Сх. Земель. лД.╗ відіграло визначну ролю в нац. житті Галичини, а в час між двома світовими війнами ще й на півн.-зах. землях; воно формувало нац.-дем. думку та більше, ніж будь-яка інша газ., відзеркалювало події на всіх укр. землях і залишилося одним з найбільших джерел історії укр. політ. думки.

Література: Барвінський О. Спомини з мого життя, II, Л. 1913; лДіло╗ Ч ювілейні чч.: ч. 10 1928, ч. 9 1930, ч. 9 1938; Животко А. Історія укр. преси. Реґенсбурґ 1946; Кедрин-Рудницький І. Мої шефи-редактори. Календар Свободи 1936. [І. Кедрин-Рудницький]