Дніпрові пороги й забори виступали в Дніпрі до 1932, себто до спорудження Дніпровської Гідроелектростанції й затоплення їх між Дніпропетровським і Запоріжжям на відтинку 90 км, де Дніпро прорізує Укр. кристалічну смугу. Дніпрове дно усіяне тут підводними й надводними скелями, камінням, бовдурами, а ріка ділиться на ряд відног; якщо каміння й скелі перетинають частину течії, вони називаються заборами, якщо всю ріку, порогами. Пороги, числом 9, лежать на протязі 70 км від Лоцманської Камянки, за 15 км нижче від Дніпропетровського, до Кічкасу, забори всіх понад 30, з них 6 положені і вище, до Кременчука. На порожистому відтинку Дніпро спадав на 33,5 м на протязі 70 км, себто 0,47 м на 1 км, при чому спадання між порогами було мінімальне; натомість на просторі порогів воно доходило навіть до 1%, а швидкість течії до 6 м на сек. (Дніпро бє, шумить, реве). Пороги й великі забори йшли за таким порядком: Кодацький, або Старокайдацький, з 4 лавами, Волошинова забора, незначний Сурський, Лоханський з 3 лавами, Стрільча забора, Звонецький (Дзвонецький), Тягинська забора, найбільший Ненаситець, або Дід, із 7 лавами, Воронова й Крива забори, Вовнізький (Вовніг, Внук) і три останні менші Будило, Лишній і Вільний, або Гадючий. Д. п. і з. робили неможливою суцільну плавбу по всьому Дніпрі й розбивали її на два відтинки вище і нижче порогів (див. Дніпро). Тому з 18 в. почалися спроби врегулювання порожистого відтинка Дніпра, зокрема від часів, коли увесь Дніпро був уже в кордонах Рос. Імперії. Перші роботи в 1785 р. (полк. Фалеєва) і в 17951807 рр. (за проектами де Волана) не дали поважних результатів, у 184354 рр. викопано нвсіх порогах уздовж лівого берега канали й усунено найнебезпечніші скелі в заборах, але канали були вузькі й мілкі, так що судна й далі йшли не лише цим Новим ходом, але й старим або козачим, себто природними прогалинами в лавах порогів і забор уздовж правого берега Дніпра. Плавба пароплавами в порожистій частині була неможлива, веслові й вітрильні судна проходили пороги лише під час високого водостану, в малу воду проходили самі плоти й то тільки вниз по течії. Проблема плавби по порожистій частині Дніпра була розвязана лише після затоплення порогів і забор. [В. Кубійович]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|