Дніпровська Гідроелектростанція
(Дніпрогес, Дніпрельстан Дніпровська електростанція), найбільша гідростанція України, до спорудження волзьких гідростанцій найбільша в Европі, розташована на правому березі Дніпра, вище від м. Запоріжжя (і острова Хортиці, нижче від останнього порога). Проект спорудження гідростанції був запропонований 1905 р., хоч попередні проекти греблі для затоплення порогової частини Дніпра, щоб зробити його судноплавним по всій течії, датуються ще минулим століттям. Один із вдалих варіантів гідростанції являв собою проект укр. інж. Могилка. Але в сов. часи прийнятий був проект І. Александрова. Дніпрогес входив до числа перших 10 гідростанцій за пляном держ. комісії електрифікації СССР; будівництво Д. Г. потужністю 558 000 квт (800 000 кінських сил) почалося 1927 р.; 1932 р. стали діяти перші 5 гідрогенераторів із 9. У будівництві станції брали участь амер. спеціялісти на чолі з полк. Купером. Всі будів. механізми й перше устаткування для гідроспоруд були імпортовані із ЗДА.Спорудження залізобетонної греблі (див. Греблі), довж:. 760 м, висотою 60 м, зумовило піднесення рівня води Дніпра вище від греблі на 37.8 м і цим самим залиття Дніпрових порогів, що створило можливість безперервної плавби Дніпром. Трикамерна шлюза довжиною бл. 2 км, розташована на лівому березі Д., служить для проходу суден. Заставлені греблею води Д. створили просторе водоймище, що виповнило вузьку долину Дніпра до Дніпропетровського; довжина цього штучного озера (т. зв. озеро Леніна) бл. 140 км, ширина в гор. частині переважно 1 1/2 км, в дол. 3 км, площа 320 км2, глибина до 60 м, затримує майже 1,5 мільярда кубічних метрів води.
До війни Д. Г. працювала на проектну потужність, але в осінньо-літні місяці виробництво електроенергії через низький рівень води у водоймищі (в наслідок вирубування лісів у верхівях Дніпра та його приток) різко зменшувалося (працювали тільки 2 турбіни з 9, та й то не на повну потужність). Це спричиняло періодичне напруження в енергетичному балянсі Придніпровя, і тому електрифікація р-ну, зокрема в сіль. місцевостях, не була здійснена в запроектованому розмірі.
Перед відступом у 1941 сов. військо висадило греблю, частину устатковання вивезло, а решту знищило. Нім. окупаційна влада частково відновила станцію, але перед відступом 1943 знову знищила її. В 19444,7 рр. відбудовані були З агрегати, в 50-тих рр. решта, тепер працюють 9 турбін із заг. потужністю 650 000 кіловат. Завдяки автоматизації, на одній зміні працюють лише шість осіб.
Енергії Дніпрогесу не досить для потреб госп-ва Придніпровського р-ну; тому ще до війни створено Придніпровське енергокільце, куди ввійшли Дніпродзержинська й Криворізька теплові електростанції, а також заводські (напр., зав. ім. Петровського). Після війни Дніпровська енергосистема була обєднана з Донецькою в Південну. Тільки наприкінці 1955 р., з пуском Кахівської ГЕС, усунено напружений балянс електроенергії в Півд. енергетичній системі. (Див. також Дніпро). [А. Поплюйко]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|