Дніпровський Іван (18951934), справжнє прізвище Шевченко, письм., родом з Херсонщини. Належав до літ. орг-цій Гарт, Вапліте і Пролітфронт, був одним із найближчих однодумців Хвильового. Почав письменницьку діяльність із поем: Донбас (1922), зб. Плуг (1924) та ін. Згодом визначився драмами Любов і дим (1926) та Яблуневий полон (1927), що викликала гостру критику після постави її Бортником у Березолі, і оповіданнями. Сюжети взяті з часів світової війни й революції; серед заг. руїни, ними спричиненої, гинуть осамітнені одиниці, безпорадні перед жорстокістю подій. Написані в виразно експресіоністичній манері, ці оповідання, видані в збірниках Заради неї (1928, 1929) і Ацельдама (1932), були, поряд з ін. творами Д., заборонені відразу по його смерті (вмер на туберкульозу в кін. 1934), як ворожі сов. офіц. лінії в літературі. В 1956 в Спілці Письменників України поставлено питання про часткову реабілітацію творчости Д. [М. Г.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|