Підставою для розвитку пром-сти Д. п. р. є наявність величезних, світового значення родовищ руд � залізної в Кривому Розі та манганової в Никополі, недалеко від Донбасу з його великими запасами вугілля, що коксується, зручне географічне положення на перехресті шляхів з півночі на південь і з заходу на схід і те, що його перетинає гол. водна артерія України � Дніпро, який, крім транспортового значення, від часу спорудження Дніпрогесу є важливим джерелом енергії і постачає воду для різних галузей важкої пром-сти (тоді як Донбасові бракує води). До природних багатств Д. п. р. належать також будів. матеріяли, вогнетривкі глини та особливо б. Верхньо-дніпровського й Криворіжжя родовища бурого вугілля і наявність кам�яного вугілля, що коксується, в півн.-сх. частині Дніпропетровської обл. (продовження Донбасу на зах.), що незабаром може стати паливною базою придніпровської металюрґіі.

До 1880 р. нинішній Д. п. р. становив, як і вся Катеринославська губ., до складу якої він входив, та степова Україна, р-н екстенсивного хліборобства; невеликі міста � губ. Катеринослав (нині Дніпропетровське), пов. Олександрівське (нині Запоріжжя) і Новомосковське мали характер торг.-адміністративних осередків. Розвиток Д. п. р. зв�язаний з будівництвом Донецької (1878) і Катеринославської (нині Сталінської � 1884) залізниць, які пов�язали Донбас з Кривим Рогом. На перехресті цієї залізниці з Дніпром постає в Катеринославі й сусідньому Каменському (тепер Дніпродзержинське) металюрґійна пром-сть на базі Криворізької залізної руди (віддаль б. 120 км) і донецького вугілля (віддаль б. 150 км). У 1887 р. почав працювати в Катеринославі великий Олександрівський металюрґійний зав. Брянського т-ва (нині ім. Петровського � див.), 1889 � трубовальцівний зав. (нині ім. Леніна � див.), згодом сталеливарний зав., листопрокатний та вальцювальний зав., дротяно-цвяховий; 1887�89 рр. збудовано в селі Кам�янці над Дніпром, вище Катеринослава, найпотужніший зав. цього р-ну � Дніпровський металюрґійний зав. Південно-дніпровського металюрґійного т-ва (нині зав. ім. Дзержинського � див.). 1902 вступив до експлуатації поблизу Кривого Рогу невеликий чавуноливарний Ґданський зав. На поч. 20 в. нові металюрґійні підприємства більше не будувалися, але вже існуючі заводи дуже розширювалися.

Напередодні першої світової війни Олександрівський та Дніпровський заводи виробляли разом бл. 830 000 тонн чавуну річно, що складало 26,7% всієї виплавки України (на Д. п. р. в цілому припадало 29%, на Донбас � 58%) або бл. 18% всього витопу чавуну в Росії. Дніпровський зав. був на першому місці в Росії розмірами витопу чавуну, сталі та виробництвом прокату. Частина виробленої в Д. п. р. металюрґійної продукції, перероблялася на місці, частина збувалася на внутр. ринкові, і досить велика кількість металю вивозилася за межі Росії. Значно менше значення мала металообробна пром-сть (насамперед сіль.-госп. машинобудування, гол. в Катеринославі, також в Олександрівському й інших містах), деревообробна (ліс ішов з гор. басейну Дніпра) і харчова (гол. млинарська). У своєму розвиткові гірничо-рудна пром-сть Криворіжжя та Никополя перевищила ріст металюрґійної пром-сти України. На Криворізький залізорудний басейн припадало більше 70% загальнорос. добування залізної руди (в 1900 р. � 3,4 міл., 1913 р. � 6,4 міл. т). Криворізькою рудою постачалася чорна металюрґія України та центру Росії, частина її йшла на зовн. ринок; експортувалася й манганова руда Никополя. Питома вага Никопільського манґанорудного басейну в заг. імперському добуванні напередодні війни складала 21,2% (в 1900 р. � 90 000 т, в 1913 � 276 000 т).

Під час революції важка пром-сть Д. п. р. перебувала в цілковитій стаґнації; лише 1923 р. була пущена перша домна на зав. ім. Петровського; далі почалося поступове відновлення заводів, що були в стані консервації. Продукція чавуну досягла довоєнного рівня в 1928 р. і творила 38% продукції чавуну УССР (до війни � лише 29%). Треба ще додати, що в 1920 і 30-их рр. побудовано низку нових залізниць, які тісніше зв�язали Кривий Ріг з Донбасом, зокрема через Запоріжжя і Никопіль.

В 30-их рр. аж до 1941 підставою економіки Д. п. р. була і далі важка пром-сть, але крім рудної і металюрґійної пром-сти почало розвиватися також різноманітне машинобудування, до війни розвинене мало. Значно зросло добування залізної (1940 р. � 18 міл. т) і ще більше манґанової (1940 � 1 міл. т) руд. Металюрґійна пром-сть зросла як шляхом реконструкції давніх заводів у Дніпропетровському (зокрема зав. ім. Петровського, ім. Леніна, ім. Лібкнехта й ім. Комінтерну, перероблений з трьох невеликих заводів, Дніпропетровський зав. металюрґійного устаткування), в Дніпродзержинському (Дніпровський металюрґійний зав. ім. Ф. Дзержинського), так і створенням нових, і то в р-нах, в яких доти не було металюрґії: в Кривому Розі (металюрґійний комбінат і коксохемічний зав.), в Никополі (трубовальцівний зав.), Новомосковському (бляхопрокатний зав) і зокрема в Запоріжжі. Запоріжжя виросло на другий, побіч Дніпропетровського, металюрґійний осередок Д. п. р. (гол. одиниця �Запоріжсталь�) і працює на залізній руді Кривого Рогу, мангановій з Никополя й на вугіллі Донбасу, яке переробляє Запорізький коксохемічний зав.; �Запоріжсталь� користується дешевою електроенергією з Дніпрогесу, яка йому особливо потрібна для витопу електросталі, алюмінію і магнію. Великий хем. завод використовує напівпродукти коксування для виготовлення нафталіну, бензолю тощо та виробляє сульфатні добрива (перше місце в СССР). В Запоріжжі збудований також великий зав. сіль-госп. машинобудування �Комунар�, зав. автомоторів й ін. Разом 1940 р. випродуковано в Д. п. р. 3 800 000 т чавуну (41,3; продукції УССР) і 4 000 000 сталі (46,4; продукції УССР).

До великих підприємств, збудованих до 1941 р., треба ще зарахувати: зав. автотракторної пром-сти ім. Красіна, стрілочний зав. в системі залізничого транспорту, зав. промтранспортного машинобудування (усі у Дніпропетровському); було розпочато будівництво авіозаводу, устаткування для якого постачалося з Німеччини аж до самого поч. війни, значно розширився зав. хемічного машинобудування ім. Артема (в Дніпропетровському) і вагонобудів. зав. ім. газ. �Правда� (в Дніпродзержинському), постали великі паротяго- і вагоноремонтні заводи; був пущений в експлуатацію великий деревообробний комбінат �Детальбуд�, який частково працював на оборонну пром-сть. На всіх металюрґійних заводах будуються цехи для виробництва за спеціяльними замовленнями військ пром-сти. В зв�язку з недостачею електроенергії та недостатньою продукцією Дніпрогесу, будуються теплові електростанції в Дніпродзержинському на 96 000 квт і Криворізька ТЕЦ на 120 000 квт. Павлоградський обозний зав. військ. призначення перетворився в найбільше підприємство цього типу на Україні. Незадовго до війни на станції Баглей (б. Дніпродзержинського) збудований новий коксохемічний зав. і азотнотуковий комбінат. Натомість не пішла вперед харчова й легка пром-сть.

Під час сов.-нім. війни Д. п. р. був дуже зруйнований. Значна частина демонтованого устаткування була вивезена на схід і після війни майже не була повернена. Відбудова пром-сти по війні була закінчена в 1948�50 рр. З металюргійних заводів найбільше розвинувся зав. ім. Дзержинського (до війни витоплював понад 1 міл. т. чавуну щороку); 1949 р. він давав на 44% більше продукції, ніж до війни, а сталі на 37%. Був відбудований та поширений Криворізький зав., на якому пущено бесемерівський цех та прокатні стани. В 1956 р. виробництво чавуну Д. п. р. досягло понад 7 міл. т. і 6,5 міл. т сталі (числа приблизні). Були відбудовані та розширені рудні копалини Криворіжжя; 1950 р. перевищено довійськ. рівень, а з 1950 р. до кін. 1955 р. добування залізної руди зросло в 2,5 рази, почалася розробка руди відкритим способом і використання залізистих кварцитів, запаси яких у багато разів перевищують запаси червоного залізняку; 1956 р. став до ладу Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат. Никопільський манґановий басейн добував манґанового концентрату на поч. 1955 р. в 2,4 рази більше, ніж 1940 р. З машинобудів. виробництв варто відзначити розбудову зав. сіль.-госп. машин. В галузі легкої та харчової пром-сти будівництво йде багато повільніше, ніж в галузі важкої пром-сти, і надто відстає від потреб р-ну.

Дуже змінюється паливна база Д. п. р., який на 60-і рр. покриватиме свої потреби за рахунок внутр. добування вугілля по р-ну. Верхньодніпровський буровугільний р-н даватиме кілька мільйонів тонн вугілля на рік. На лівобережній частині {західній Донбас) передбачено будівництво понад 100 шахт, з потужністю 600�900 000 т кам�яного вугілля кожна. На терені Д. п. р. відкрито досить великі родовища природного газу. Будуються газопроводи для постачання Дніпродзержинського і Дніпропетровського коксовим газом. Передбачається значно поліпшити енерґетичний балянс области, коли стане до ладу Дніпродзержинська ГЕС, потужністю на 250 000 квт, будову якої вже розпочато.

Намічені пляном завдання в галузі розвитку нар. госп.-ва в основному не змінять індустріяльного обличчя области. Виникає велика паливна пром-сть і р-н по-старому залишається центром зосередження важкої пром-сти України, який вивозить руди, чорні метали, хемічне та металюргійне устаткування, транспортові засоби, мостові конструкції екскаваторів, гірничо-рудне устаткування та ін. Див. також: Дніпропетровське, Запоріжжя, Кривий Ріг, Никопіль та ін. міста Д. п. р.

Література: Степанов П. География промышленности СССР. М. 1950; Нариси екон. географії УРСР, т. ІІ, вид. АН УРСР. К. 1952; Хижняк М. Нижнее Приднепровье. К. 1956; Экономическая география СССР, Советские Социалистические Республики. М. 1957. [А. Поплюйко]