Договір
, дво- або багатосторонній правний акт, що полягає в узгодженні волі сторін і встановлює або змінює між ними взаємини прав і зобовязань. В цивільному праві Д. є важлива основа облігаційного права. В Руській Правді Д., відомий під назвою ряд, не був звязаний із певною формою; найчастіше це був словесний акт. У староруському праві відомі договори купівлі-продажу, позики, найму, поклажі (ЕУ І, стор. 654). За Лит. Статутом Д. про купівлю-продаж та обмін нерухомостей, а також про позики понад певну суму повинен укладатися на письмі. Статут нормує ще договори найму, поклажі, дарування і поруки. В цивільному праві Гетьманщини, а гол. в кодексі 1743 Права, по которымъ судится малороссійскій народъ, Д. має часто назву запис. Для більшосте договорів кодекс вимагає письмової форми. Для дійсності Д. конечні: вільне волевиявлення, згідність Д. з законом і нар. звичаєм, моральність обєкта. Перелічені типи Д. в кодексі це застава, порука, позика, депозит, купівля-продаж, оренда, даровизна, відкуп.В рос. і австр. законодавстві норми про Д. становили частину цивільного права, скодифіковані на поч. 19 в. під сильним впливом Наполеонового Кодексу з перевагою принципу договірної свободи. Ці закони були дійсні за часів укр. державности 191720 (в УНР і ЗУНР).
В УССР постанови про Д. містяться в Цивільному Кодексі УССР з 1922 (статті 130398). В кодексі унормовані Д. про найом, купівлю-продаж, заміни, позики, про підряд, поруки, доручення, довіреність, про комісію, спілки, страхування. Постанови Цивільного Кодексу про Д. як цивільно-правний інститут мають ще порівняно найбільше спільних елементів із правом несовєтських країн, однак його застосування обмежене, зважаючи на соц. і планове господарство.
Сов. система створила спеціяльні типи договорів: Д. контрактації, себто про заготівлю с.-г. продуктів від одноосібників або колгоспів, поширений за НЕП (з 1933 введено систему примусових постачань); Д. машинотракторних станцій із колгоспами, укладуваний за типовим Д. МТС з 1949 (див. МТС); видавничий Д. між автором і в-вом, реґляментований сов. авторським правом (закон про авторське право УССР з 6.2.1929). Трудовий Д. укладається між підприємством чи установою і робітником, незалежно від колективного Д. В практиці трудові взаємини на договірній основі мають мінімальне значення, бо часто адміністративне притягання до праці заступає Д. Колективний Д. так само втратив своє справжнє значення, яке він має на заході (ЕУІ, стор. 689690, і гасла Праця, Трудове право). За першого сов. періоду практикувалися концесійні договори, укладені на цивільно-правній основі між сов. урядом і чужими підприємцями, які одержували право відкривати підприємства в СССР. До 1923 ряд концесійних договорів уклав уряд УССР. [В. Маркусь]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|