Домініальна влада, за середньовіччя сукупність усіх прав великих землевласників над населенням, яке жило на їх землях; рештки Д. в. проіснували до скасування панщини. До гол. прав пана (dominus) належали: одержання оплат грішми й натурою, панщина і виконування суду над підданими. Із цього приватного суду пана, проти якого не було апеляції, розвинулися пізніше домініяльні суди як рід публічного судівництва, виконуваного паном (див. Судівництво). Д. в. відома на укр. землях під Польщею і у В. Князівстві Лит. Повстання Б. Хмельницького повалило Д. в., але вже на кін. 17 і на поч. 18 в. вона відроджується в коз. державі над посполитими селянами, спочатку на монастирських землях, пізніше на держ. (рангових) і старшинських. Під Австрією Д. в. була сильно обмежена реформою Йосифа II й остаточно скасована 1848 р. Під Росією Д. в. була скасована в 1861 (див. також Панщина).

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]