Гол. терен Д. к. збудований з могутніх карбонських шарів до 12 000 м товщини, які становлять основну формацію Д. к.; в дол. карбоні це вапнякові шари, пізніше море і суша чергувалися, в наслідок чого постало аж 200 прошарків, континентальних (вугілля) або морських (вапняки, глеї, пісковики). Крім карбонських шарів, виступають ще на півн. зах. пермські, багаті на гіпс і кам�яну сіль, тріясові, юрські і крейдяні; ці останні охоплюють Д. к. з півночі і півн. зах.; третинні відклади виступають лише на периферії Д. к.; майже все вкрите лесом. Для тектоніки Д. к. характеристична наявність довгих антиклін і синклін, які простягаються від півн. зах.-заходу на півд. сх.-схід, порозривані поперечними скидами. Поздовжні скиди відділяють Д. к. від півд. й півн.

Нині Д. к. хвиляста рівнина, порізана долинами і балками. Найвищі пункти Д. к. припадають на гол. вододільний кряж, що тягнеться від верхів�я р. Торця на зах. до верхів�я р. Кундрючої на сх., аж: до коліна Дінця; найвища центр. його частина Дебальцево-Іванівський кряж простягається на довж. 120 км, висота його перевищує 350 м (Мечетна Могила � 369 м). Звідси висота знижується в півн. і півд. напрямах аж до 150 м. Від вододільного кряжа відгалужуються бічні, нижчі кряжі, а між ними тягнуться котловини (найбільші � бахмутська, луганська). На перехід кряжів, котловин і долин впливає тектонічна і геологічна будова, зокрема відпорність матеріалів. Кряжі � це широкі, легко хвилясті майже рівнини, вкриті могилами, що становлять найвищі точки Д. к.; там, де виступають наверх тверді шари вапняків і пісковиків, зустрічаємо скелі. Ці майже рівнини багато і глибоко розчленовані долинами річок і балками, бо різкі різниці висот зумовили значний розвиток ерозійних процесів. Глибина долин доходить навіть до 200 м, їх форми мальовничі, зокрема там, де вони втинаються в тверді карбонські породи. Найбільш мальовничим є правий (100 м висоти) берег Дінця, утворений з твердих порід карбону, юри і, зокрема, крейди; він становить, так само як у Дніпра, на довж. 300 км контраст з лівим, низинним берегом (Святі Гори, див. мал. на стор. 523). Відмінний є характер Дінця на сході, де він врізується в кам�яновугільні шари, зокрема при гирлі р. Калитви. Річки Д. к. спливають на північ до Дінця (Сухий і Кривий Торець, Бахмутка, Лугань, Біла Кам�янка, Лиха, Кундрюча), на півд. до Озівського м. (Кальміюс, Міюс з Кринкою, Тузлів), з зах. окраїн до Дніпра (Вовча, Самара); всі ці ріки, за винятком Дінця, мілководні і влітку часто висихають.

Колись ґрунтотворчу гірську породу Д. к. становив лес, але згодом, в наслідок сильної ерозії, він змитий на схилах, де виходять наверх тверді породи, на яких утворилися малогумусові щеболюваті чорноземи. Глибокі чорноземи поширені на рівнинах, в р-ні байрачних лісів вони зазнали деґенерації.

Висунення на півд. схід і рельєф впливають на деякі особливості клімату Д. к. Він більш континентальний (пересічна температура в м. Сталіне в січні �6,4�Ц., в липні +22,0�Ц.), тут найбільше на Україні розвинені сильні вітри із сх. і півд. сходу (влітку шкідливі для сіль. госп-ва суховії і �чорні бурі�). Завдяки підвищеному рельєфу повітряних опадів більше, ніж в сусідніх степах � 400�450 мм, в найвищих точках навіть більше, влітку виступають вони у формі злив, зими малосніжні. Невелика вологість і маловоддя річок становлять поважну проблему для сіль. госп-ва, а тим більше для пром-сти.

Д. к. різниться своєю рослинністю де в чому від- сусідніх районів. Він лежить у смузі ковило-лучних степів, але завдяки більшій кількості атмосферних опадів вони виявляють деякі прикмети лісостепу. В найвищій центр. частині зрідка трапляються байрачні і вододільні ліси з дуба, ясена, липи й ін.; місцями виступають невеликі грабові ліси-острови, положені далеко від суцільного засягу граба. Більші лісові комплекси трапляються над Дінцем.

Про людину і нар. госп-во на теритоторії Д. к. див. Донецький басейн.

Література: див. Донецький басейн. [В. Кубійович]