Дорогичин, по-поль. Дрогічин (І3), м. над дол. Бугом на Підляшші в Більському пов. (нині пов. Семятичі) Білостоцького воєводства в Польщі, 2500 меш. Д. старовинна оселя, де було досліджене неолітичне селище, тілопальні поля поховань лятенської доби (на Козарівці) та багато могил. За княжих часів гол. м. Дорогичинської землі, що входила до Волинського князівства; з 1238 р. прилучене Данилом Романовичем до Галичини; Д. місце коронації короля Данила в 1253 р.; важливий торг. пункт на шляху з України у Польщу (знайдено тисячі оливяних привісних пльомб). Під час поль.-лит. боротьби за укр. землі в Другій пол. 14 в. Д. переходив із рук в руки, з 1443 належав до Литви, від 1569 до Польщі; був пов. м. Підляського воєводства. Археологічні досліди провадили Н. Авенаріюс, К. Болсуновський, Й. Йодковський, З. Шміт; останній раз у 1954 р. була досліджена прибережна частина городища і два суміжні селища (Musianowicz K. Sprawozdanie z prac wykopaliskowych w r. 1954 w Drohiczynie. B. 1955).
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|