Дорошенко
Дмитро (1882Ч1951), історик, публіцист, гром. і держ. діяч, із старого коз.-гетьманського роду на Чернігівщині. Вчився в ун-тах Варшавському, Петербурзькому і Київському, який закінчив 1909. Працював у Петербурзі, Києві, Катеринославі і знов у Києві як гром.-політ. діяч, журналіст і педагог-історик. Був гол. Укр. Студентської Громади в Петербурзі (1903), секретарем ред. лУкраинского Вестника╗ (1906) і лУкраїни╗ (1907), секретарем київської і заступником гол. катеринославської лПросвіти╗, організатором (разом із дружиною Наталіею Васильченко-Дорошенковою) сіль. лПросвіт╗ на Катеринославщині і ред. катеринославського часопису лДніпрові Хвилі╗ (1910Ч14), співр. лЛНВ╗ (з 1899), лРади╗, лУкраинской Жизни╗ та ін. укр. видань. Викладав іст. в комерційних школах Катеринослава і Києва. Наук. діяльність Д. була повТязана з Катеринославською Архівною Комісією й Укр. Наук. Т-вом у Києві, де він був секретарем і ред. видань. Був членом ТУП. Під час першої світової війни був уповноваженим Союзу Міст на терені окупованої рос. військом Галичини й Буковини, а після революції 1917 призначений крайовим комісаром (з правами ген.-губернатора) Галичини і Буковини. Був (від партії Укр. Соц.-Федералістів) чл. Укр. Центр. Ради (1917); в серпні 1917 іменований гол. Ген. Секретаріяту України, але відмовився й був обраний губ. комісаром Чернігівщини. В травні-листопаді 1918 Ч мін. закордонних справ Укр. Держави. 1919 Ч приват-доц. Ка-мТянець-Подільського Ун-ту. З 1919 Ч на еміграції. Чільний діяч укр. гетьманського руху, Д. гол. увагу присвячував наук.-акад. діяльності. В 1921Ч51 рр. проф. УВУ (у Відні, Празі й Мюнхені) на катедрі іст. України. Був проф. Кардового Ун-ту в Празі (1926Ч36), дир. Укр. Наук. Ін-ту в Берліні (1926Ч31), проф. на катедрі іст. Церкви Правос. Богословського Фак. Варшавського Ун-ту (1936Ч39). 1945Ч51 Ч през. УВАН. 1947Ч50 Ч проф. Колегії св. Андрея у Вінніпегу (Канада); д. чл. НТШ (з 1923) і багатьох ін. наук. т-в, укр. і чужоземних.Спадкоємець кращих традицій укр. історіографії 19Ч20 вв., Д. перший з укр. істориків дав наук. огляд іст. України від найдавніших часів і до наших днів не тільки як процесу іст. розвитку укр. народу, але і як процесу розвитку укр. державности. Д. опублікував бл. 1000 праць з іст. України, укр. історіографії, іст. культури, церкви, літератури, укр. культ. та політ. взаємин із Зах. Европою (гол. з Німеччиною), словТянознавства тощо укр. й багатьма чужими мовами. Гол. праці Д.: лНарис іст. України╗, ІЧII (1932, 1933), лІсторія України 1917Ч23╗, ІЧII (1930, 1932; 2 вид. 1955), лHistory of the Ukraine╗ (1939, 1941), лОгляд укр. історіографії╗ (1923), монографії про Костомарова, Куліша, Антоновича, УDie Ukraine und das Reich. Neun Jahrhunderte Deutsch-Ukrainischen BeziehungenФ (1941, 1942), лЗ історії укр. політ. думки за часів світової війни╗ (1936), лПравос. Церква в минулому й сучасному житті укр. народу╗ (1940), лСлов. світ в його минулому й сучасному╗, ІЧIII (1922), курс іст. України (1921, 1923, 1942, 1947) та ін. Велика монографія Д. про гетьмана Петра Дорошенка залишилася в рукописі (надруковані лише деякі розділи), Д. належать численні огляди та рецензії в укр. і чужоземних іст. журналах. Його лМої спомини про давнє-минуле (1901Ч14)╗ (1949) і лМої спомини про недавнє-минуле (1914Ч20)╗, ІЧIV (1923Ч1924) займають визначне місце в укр. мемуаристиці.
Література: Крупницький Б. 40-річчя літ.-наук. діяльности Д. І. Дорошенка (вступна ст. до кн. Д. Правос. Церква.., 1940); Бібліографія праць проф. Д. Дорошенка за 1899Ч1942 роки (1942, вступна ст.); Білецький Л. Д. Дорошенко, 1949; Крупницький В. Д. І. Дорошенко (спомини учня). Наук. 36. УВАН у США, І. 1952; лУкр. Літопис╗ І, 1953 (зб., присвячений памТяті Д. І. Дорошенка). [О. Оглоблин]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|