Дорошкевич Олександер (18891946), літературознавець, педагог і критик. У 20-их рр. проф. Київського Ін-ту Нар. Освіти, наук. співр. ВУАН, з 1927 керівник київської філії Ін-ту Шевченка. В 30-их рр. висланий із Києва, викладав у пед. ін-ті на Уралі; лише в останні рр. життя повернувся на працю до Ін-ту Літератури ім. Шевченка. Ред. ряду нових видань творів укр. письменників, зокрема найкращого в свій час тексту поезій Шевченка (1933). Автор численних праць, перев. з літератури 19 в., цінність яких, при великому багатстві фактичного матеріалу, зменшується застосуванням соціологічної методи під впливом вимог больш. критики. Розвідки про Шевченка, частина яких зібрана в кн. Етюди з шевченкознавства (1930), велика біографічна розвідка про Марка Вовчка (1928), статті про Котляревського, Куліша (зб. П. Куліш 1927), Франка, Кобилянську, Самійленка, До історії модернізму (1925) і багато ін. З-поміж підручників найважливіші: 2040-і рр. в укр. літературі (1922), Українська література (1922) й цікавий спробою поєднати соціологічну методу з аналізом за основними літ. жанрами Підручник історії укр. літератури (15 вид. 192430).
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|