Досвітній Олесь (1891 рік смерти невідомий), письм., родом із Слобожанщини; під час світової війни за рев. пропаґанду серед вояків був відданий до польового суду, але втік із тюрми й через Монголію й Китай емігрував до ЗДА, звідки через Японію повернувся 1918; брав участь у війні 191920 рр. на больш. боці. Літ. діяльність почав у 1920 р., з 1926 один із найближчих однодумців М. Хвильового у Вапліте, на вимогу ЦК КП(б)У за націоналістичний ухил був виключений із неї разом із Хвильовим і М. Яловим. В 1930-их рр. був засланий і помер на засланні. 1956 ухвалено перевидати деякі його твори. Д. автор оповідань Новелі (1920), зб. Тюнгуй (1924), На чужині (1925), зб. Алай (1927) та ін.; романів Американці (1925), Гюлле (1927), Хто? (1927), Нас було троє (1927) й ін. Твори Д., не відзначаючись мист. досконалістю, були цікаві елементами мандрівницького жанру, екзотикою (дія здебільша відбувається в різних країнах Азії) й цим вносили нове в тодішню укр. прозу.
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|