Довгі звуки як фонологічна категорія в укр. мові виступають тільки в приголосних, На відміну від сербо-хорватської мови, що зовсім не знає Д. з. приголосних, і ін. слов. мов, що знають їх як правило тільки на місці морфологічних швів, укр. мова використовує їх як окремі фонеми (ллють � лють, літання � літаня). Натомість Д. з. голосні з�являються тільки в наголошеній позиції як супровідна ознака динамічного наголосу, але не грають жадної фонематичної ролі (як в мовах болг., поль., білор. і рос.).

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]