Довженко Олександер (1894Ч1956), один із основоположників укр. кіномистецтва, письм. і маляр, родом із Сосниці на Чернігівщині. Увійшовши в молоду укр. кінематографію як режисер фільмів лВася-реформатор╗ (1925), лЯгідки кохання╗ і лСумка дипкурТєра╗ (сценарій Заца і Шаранського), Д. дістав змогу виявити свій глибоко оригінальний стиль у фільмах лЗвенигора╗ (1927, сценарій М. Йогансена і Юртика, оформлення В. Кричевського), лАрсенал╗ (1929), лЗемля╗ (1930) Ч за власним сценарієм, характеристичних експресіоністичним монументалізмом, що досягався, м. ін. сміливими змінами ритму (особливо граничним сповільненням дії), використанням незвичних ракурсів, в кадрах, що представляють укр. природу з її широчінню й величчю, особливо насиченим діялогом та ін. засобами, що відбивали своєрідність, традиційність укр. нар. життя, навіть зрушеного революцією. В 30-их рр. Д. змушений був великою мірою змінити й тематику і манеру; зТявилися лІван╗ (1932), лАероград╗ (1935), лЩорс╗, воєнні документальні фільми лБитва за нашу радянську Україну╗, лПеремога на правобережній Україні╗, після війни Ч лМічурін╗, пТєса лЖиття в цвіту╗. Виступивши в воєнні рр. з рядом офіц. політ. насичених літ. творів (лНіч перед боєм╗, лМати╗, лВоля до життя╗ і ряд ін.), Д. в останні рр., зокрема в кіноповістях лЗачарована Десна╗ (1954) і лПоема про море╗ (1956) спромігся знову, попри офіц. накинуту тематику відобразити своє оригінальне сприйняття минувшини, природи і побуту України, з замилуванням підкреслюючи глибоку самобутність укр. народу. [М. Г.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]