Дрогобицько-Бориславський промисловий район
, найстаріший і найважливіший нафтовий басейн України (якщо не брати до уваги Кубані), р-н видобутку нафти й озокериту, камяної й калійної солей, газів та їхньої переробки, положений в півд.-зах. Галичині; територія 400 км2, населення 120 000 (на 1939 р.). Півн. частина Д.-Б. п. р. з м. Дрогобичем це частина хвилястої Передкарпатської височини 300400 м висоти. Над Передкарпаттям підноситься стрімким уступом Високий Бескид; зовн. хребет його доходить до 900 м (Цуховий діл 942 м) і відділяє Борислав, положений в долині Тисьмениці, від Східниці й ін. нафтових піль, що лежать вже в сточищі сер. Стрия. Півд. гірська частина Д.-Б. п. р. назагал продукує нафту, півн. її переробляє.Основою госп-ва Д.-Б. п. р. є багаті родовища корисних копалин, насамперед нафти (Борислав з Тустановичами і Мразницею, Східниця і менші Урич, Орове та ін.), озокериту, природних горючих газів (Борислав, Трускавець), камяних (Дрогобич) і калієвих (Стебник) солей, соляні та сірчані мінеральні води (курорт Трускавець); не мають госп. значення невеликі родовища цинку, олива, гіпсу, сірки й срібла.
Експлуатація нафти розпочалася в 1850-их рр., але вона не мала ще великого значення. В 1870-их рр. гол. значення мав видобуток озокериту (земного воску), продукція якого дійшла в 1873 р. до 20 000 т і давала працю 10 500 робітникам. Видобуток нафти й озокериту відбувався гол. ручним примітивним способом, за допомогою криниць і шахт глибиною до 60 м, хаотично, без ніякого пляну і техніки безпеки. Здебільша це були дрібні жид. підприємства, на яких працювали як ріпники укр. селяни. Долю їх описав І. Франко у творах бориславського циклу. Посилюється видобуток нафти у 1890-их рр. (гол. Східниця) і зокрема в 1900-их рр. (спочатку гол. Борислав, згодом Тустановичі); в 1909 р. видобуто майже 2 міл. т нафти. Експлуатація нафти перейшла до великих підприємств, перев. з чужими капіталами при модерній техніці (див. Нафтова пром-сть). Згодом видобуток нафти знизився до 1 міл. т річно, а в 192030-их рр. спадав усе далі аж: до 300 000 т напередодні другої світової війни. Ще більше знизилася продукція озокериту до 10 000 т в 1880 р., 1000 т в 1914 р. і 300 т перед другою світовою війною. Довгий час нафту, видобуту в Д.-Б. п. р., не переробляли на місці, а вивозили на перегінні заводи за межами Галичини, лише 1909 збудовано великий перегінний зав. в Дрогобичі. Після зменшення продукції нафти місц. перегінні заводи не могли працювати на повну потужність.
Нині видобуток нафти дещо більший, ніж до другої світової війни, значно зріс видобуток горючих газів і калійних солей. Всю нафту переробляють цілком на місці; центром нафтопереробної пром-сти є Дрогобич (9 заводів, до яких подається нафта нафтопроводами). З ін. галузей пром-сти треба згадати солеварні в Дрогобичі, калійний комбінат в Стебнику, невелику хем., металообробну (заводи, які обслуговують потреби нафтової й газової пром-сти), деревообробну пром-сть, фабрика сажі й ін.
Разом з розвитком пром-сти зростало населення Д.-Б. п. р. і змінювався його склад. В пол. 19 в. це було чисто укр. населення, за винятком Дрогобича, в якому пол. населення становили жиди, решту українці і поляки. З 1860-их рр. припливало населення ззовні, крім українців, чужинці спочатку гол. жиди, в 20 в. поляки, у великій мірі з зах. гал. нафтових басейнів. В 1920 і 30-их рр. поль. госп. і політ. чинники утруднювали приплив українців, не приймаючи їх на працю. [...]
На території Д.-Б. п. р. лежать міста: Дрогобич (37 000 меш.), Борислав (30 000), Трускавець (6000), с. м. т. Стебник, Східниця і низка сіл. Числа на 1956 р. [В. Кубійович]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|