Дрогобич (IV4), обл. м. над р. Тисьменицею на Підкарпатті, 37 000 меш. (1956), осередок Дрогобицько-Бориславського пром. району. Д. відомий за Киїзвької Руси в 1112 вв. добуванням і торгівлею сіллю; з 1496 магдебурзьке право. У 2 пол. 19 в. в околицях Д. почалось добування озокериту, нафти і земних газів, т. ч. в 190010 розвинулась нафтова пром-сть; тепер хемічна, нафтова, соляна, деревообробна, керамічна і харчова. Рафінерія нафти належить до більших у Европі (до 2 світової війни річно перероблялося понад 30 000 цистерн), нафта надходить рурами з Борислава; м. частково газифіковане (з Дашави). До 2 світової війни Д. був укр. нац. і культ, осередком з укр. гімназією, музичною школою, манастирем оо. Василіян та ін.; тепер Пед. ін-т, нафтовий і електротехнічний технікуми. Архітектурні памятки Д.: деревяна церква св. Юра з 1600 р. у візант. стилі, церква й манастир оо. Василіян з 18 в. (розібрані большевиками).
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
Більше інформації про історію, памятники, транспорт, готелі, ресторани Дрогобича див. в книжці: Украина. Практический путеводитель, Бельско-Бяла 2007; карта міста
|
|
|