Дротярі, особи, що лагодять кухонний посуд перев. дротом або бляхою; одна з мандрівних професій. На укр. землях відомі в найбільш на зах. висуненій частині Лемківщини в долині р. Попраду (с. Біла і Чорна Вода, Явірки, Шляхтова з гал. боку та В. і Малий Фільварок, Линник й ін. з словацького). Серед українців ця професія розвинулася під впливом словаків, у яких е десятки дротярських сіл. До першої світової війни Д. мандрували по всій Австро-Угорщині й заходили до Німеччини і навіть Росії, пізніше із Словаччини по Чехо-Словаччині, а з гал. боку по Польщі. Більшість року проводили на мандрівках, а на великі свята чи літні роботи повертались додому. Д. мали своєрідні проф. орг-ції, розділяли між собою р-ни праці, окремі групи спільно мандрували і харчувалися.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]