Дружина княжа
, найближче оточення кн. в давній Русі-Україні, була на його службі й становила гол. збройну силу. Дружинники, спочатку варязького походження, в мирний час управляли окремими волостями, а під час походу являли ядро княжого війська. Д. була звязана з князем особисто; за свою службу мала утримання, а також діставала впливові пости в керуванні державою. Кн. радився з Д., а вона була зобовязана йому вірною службою. В таких інститутах, як договори чи хресне цілування, Д. брала участь поруч із князем. Княжа Д. поділялася на дві групи: 1) старша Д., або мужі княжіє, складалась гол. з бояр і виконувала вищі держ. функції; 2) молодша Д., або гридь, несла особисту охорону князя та виконувала різні його доручення в княжому дворі й на провінції; в молодшій Д. були різні категорії: отроки, дітські, пасинки. В 1112 вв. дружинно-княжі елементи злилися з земськими боярами в одну боярську аристократичну і землевласницьку верству, яка набирала поважного значення в керуванні державою, особливо в Гал.-Волинському князівстві.Слово Д. вживалося й у ширшому значенні: в літописі Д. називається нар. ополчення, все княже військо. Населення верви, що приймало поруку за свого члена, також називалося Д.
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|