Дудко Федір (*1885), псевд.: Одуд, Ф. Карпенко, Ф. Дудко-Карпенко; письм. і журналіст, родом із Чернігівщини. В укр. пресі працює з 1907 (Київ). З 1920 жив у Львові, працюючи в бібліотеці НТШ; з 1944 на еміграції в Зах. Европі, з 1949 в ЗДА. Автор численних белетристичних творів, здебільша тематично звТязаних із добою визвольних змагань; їх характеризують добре знання побуту, вміння будувати цікавий сюжет і романтична піднесеність, не зважаючи на рясні натуралістичні деталі: лОтаман Крук╗ (1924, 2 вид. 1941), зб. оповідань лДівчата очайдушних днів╗ (1937), лГлум╗, цикл повістей лВ заграві╗, лЧорторий╗, лКвіти і кров╗, лНа згарищах╗, лПрірва╗ (1928Ч31); зб. лЗаметіль╗ (1948), іст. роман лВеликий гетьман╗ (1936), іст. оп. лСтрибожа внука╗ (1937), оповідання для дітей та ін.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]