Дунай, друга щодо довжини (2860 км) і величини сточища (817 000 км²) р. Европи, пливе в своїй дол. течії, від гирла Прута до моря, на довж. 150 км на кордоні УССР (півд. Басарабія) й Румунії (Добруджа). До сточища Д. належать на Україні частини сточищ його карпатських допливів: Тиси (все Закарпаття � 12 900 км²), Прута (12 500 км²) і Серета; усе сточище Д. в межах УССР становить 28 800 км². В межах України Д. перепливає Причорноморську низовину і б. 55 км нижче гирла Прута творить дельту й ділиться на три гирла: півн. Кілійське, яким проходить кордон УССР майже 100 км завдовжки, сер. Сулинське і півд. Георгіївське. Кілійське гирло пропускає 2/3 води Д., ширина його сягає 500�1200 м, глибина � 10�20 м, перед впадом до моря воно ділиться на низку рукавів і каналів. Всю дельту Д. становлять плавні � заболочена рівнина, прорізана сотнями рукавів і каналів, вкрита очеретами і чагарниками. На укр. території Д. багатий рибою, гол. осетровими, завдяки чому.одне з головних занять населення � рибальство. На всьому протязі в межах УССР Д. приступний для малих морських кораблів; головні пристані � Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилкове. Велике господарське значення Д. полягає в тому, що він безпосередньо зв�язує Україну з ін. наддунайськими країнами.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]