Дунай
, друга щодо довжини (2860 км) і величини сточища (817 000 км2) р. Европи, пливе в своїй дол. течії, від гирла Прута до моря, на довж. 150 км на кордоні УССР (півд. Басарабія) й Румунії (Добруджа). До сточища Д. належать на Україні частини сточищ його карпатських допливів: Тиси (все Закарпаття 12 900 км2), Прута (12 500 км2) і Серета; усе сточище Д. в межах УССР становить 28 800 км2. В межах України Д. перепливає Причорноморську низовину і б. 55 км нижче гирла Прута творить дельту й ділиться на три гирла: півн. Кілійське, яким проходить кордон УССР майже 100 км завдовжки, сер. Сулинське і півд. Георгіївське. Кілійське гирло пропускає 2/3 води Д., ширина його сягає 5001200 м, глибина 1020 м, перед впадом до моря воно ділиться на низку рукавів і каналів. Всю дельту Д. становлять плавні заболочена рівнина, прорізана сотнями рукавів і каналів, вкрита очеретами і чагарниками. На укр. території Д. багатий рибою, гол. осетровими, завдяки чому.одне з головних занять населення рибальство. На всьому протязі в межах УССР Д. приступний для малих морських кораблів; головні пристані Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилкове. Велике господарське значення Д. полягає в тому, що він безпосередньо звязує Україну з ін. наддунайськими країнами.Гирла Д. замешкані здебільша нащадками запорозьких козаків (див. Задунайська Січ), і то так на території УССР, як і в межах Румунії (див. Добруджа).
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|