Дурново Микола (18761930-і рр.), рос. славіст молодограматичного напрямку, доц. Харківського Ун-ту, потім проф. Моск. й Брненського ун-тів. В Очерк истории русского языка (1924) дав нарис укр. іст. фонетики й морфології з позицій, близьких до Шахматова, а у Введение в историю русского языка (1927) дав найповніший досі огляд старосх.-слов. текстів і бібліографію їх видань. Д. показав вагу старо-укр. рукописів для вивчення церк.-слов. мови (Южнославенскі філолоґ, 45) і опрацьовував фонетичні проблеми старо-укр. текстів (Архангельське євангеліє, Галицьке євангеліє та ін.). Працював також в укр. діялектології, давши Хрестоматию малорусских говоров (1913), клясифікацію їх (Опыт диалектологической карты русского языка, 1915, спільно з Соколовим і Ушаковим), підтримав концепцію постання укр. говірок Ганцова в його полеміці з С. Смаль-Стоцьким (1925) і особисто вивчав говірки Закарпаття (1928). Д. належить також теорія рівнорядности двох слов. абеток глаголиці й кирилиці. Загинув на засланні. [Ю. Ш.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|