Душпастирство у війську
, христ. і нехрист. віровизнань, установлене в усіх сучасних збройних силах, за винятком комуністичних держав. військ. духовники або капеляни мають старшинські ранґи з усіма привілеями, однак без наказодавчих прерогатив. військ. парафії, подекуди з власними церквами і каплицями, існують при більших зєднаннях і ґарнізонах.Військ, душпастирства мали місце вже у війську княжої доби і коз.-гетьманської держави. На Запор. Січі при церкві св. Покрови була впродовж двох століть військ. парафія із кількома священиками; також коз. (городові, сердюцькі і компанійські) полки мали військ. священиків та похідні церкви.
В легіоні УСС 191418 рр. було 5 капелянів, спершу М. їжак і А. Пшепюрський, а з 1917 р. А. Базилевич, Є. Кушлик і Ю. Фацієвич. Першими правос. військ. священиками у відроджених укр. збройних силах були від 1917 р. протоієрей П. Пащевський, М. Маринич і А. Матеюк. Головними військ. свящ. протопресвітерами правос. віровизнання в Армії УНР були: 1919 р. А. Матеюк, а після його смерти до кін. митрофорний протоієрей П. Пащевський, що очолював також зформовану в 1920 р. Гол. Управу Військ. Духовенства. До складу Армії УНР в різних дивізіях і полках входило бл. 20 військ. священиків; м. ін. польовим духовником в сх. київській групі ген. Тютюнника був теперішній митр. Укр. Правос. Церкви в ЗДА Іван Теодорович. Вийшли з військом на еміґрацію протоієрей А. Волкович (5 Херсонська дивізія), В. Сукачів (2 Волинська дивізія), П. Пятаченко (3 Залізна дивізія) та ін. Гр.-кат. капеляном в Армії УНР був В. Кузьма. Душпастирські обовязки в УГА виконували бл. 80 військ. духовників; їх очолювали А. Калята, І. Дидик, М. Їжак та вкінці призначений митр. Шептицьким ген. вікарій УГА В. Лаба. Духовником Орг-ції Нар. Оборони Карпатська Січ (193839) в Хусті був С. Сабол-Зореслав.
1 Укр. Дивізія (Галичина) мала 19 капелянів. Ген. вікарієм для дивізії й ін. військ. частин, в яких служили українці, був о. мітрат В. Лаба; дивізійними священиками були по черзі С. Нагаєвський, О. Стасюк і М. Левенець. В УПА перебували ряд священиків, що виконували обовязки військ. духовників; кілька з них згинуло в боях.
Укр. вояки в австро-угор., поль. і чехослов. арміях мали власну духовну опіку в особі військ. духовників, призначуваних з-поміж: українців.
Укр. військ. духовенство, виконуючи свої обовязки понесло й великі втрати; напр., з Армії УНР А. Матеюк розстріляний денікінцями, М. Маринич розстріляний большевиками, з УГА померли від тифу або полягли в боях П. Кашуба, Я. Фещак, В. Ганицький, Т. Чайковський й ін. [З. Стефанів]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|