Директорія Української Народної Республіки
, тимчасовий рев. держ. орган, створений 14.11.1918 Укр. Нац. Союзом для очолення повстання проти режиму гетьмана П. Скоропадського, яке було прискорене тим, що гетьман грамотою з 14.11.1918 проголосив федеративну злуку із майбутньою небольш. Росією. Гол. Д. в первісному складі був В. Винниченко (представник УСДРП), члени: гол. отаман С. Петлюра (УСДРП, кандидат Січових Стрільців), Ф. Швець (представник Сел. Спілки), П. Андрієвський (самостійник-соціяліст) і А. Макаренко (безпартійний, кандидат залізничників). Д. створила тимчасовий уряд Раду Завідуючих держ. справами. У висліді повстання гетьман П. Скоропадський 14.12.1918 зрікся влади на користь свого уряду, а цей передав її Д. Наказом Д. 26.12.1918 був створений уряд Рада Народних Міністрів на чолі з В. Чеховським. Д. скасувала ряд гетьманських законів та установ, відновляючи законодавство Центр. Ради. Важливими були, зокрема, закони про землю, укр. держ. мову, автокефалію Правос. Церкви, про скликання Трудового Конгресу й ін. 2328.1.1919 відбувся Трудовий Конгрес, якому, як законодавчому органові УНР, Д. склала свої повноваження. З огляду на воєнну ситуацію, Трудовий Конґрес уповноважив Д. бути верховною властю і видавати закони, необхідні для оборони Республіки; виконавчу владу передав Раді Нар. Міністрів, яких призначала Д. і які між сесіями Трудового Конґресу відповідають перед нею. З кін. березня 1919 до Д. увійшов, за постановою Трудового Конґресу, Є. Петрушевич, през. Укр. Нац. Ради ЗО УНР; однак він не брав практичної участи в працях Д., а пізніше вийшов з її складу і формально.5.2.1919 Д. залишила Київ, переїхавши до Вінниці, і відтоді часто зміняла місце перебування, залежно від подій на фронті. Щоб створити можливість для переговорів між Д. і Антантою у війні проти большевиків, В. Винниченко вийшов із складу Д.; 11.2.1919 її гол. став С. Петлюра. Тоді ж створено новий уряд без участи соціялістів, очолений С. Остапенком. Після невдачі переговорів із Антантою 9.4.1919 був зформований соціялістичний кабінет Б. Мартоса в Рівному, замінений з кін. серпня кабінетом І. Мазепи. У звязку з повстанням отамана Оскілка із складу Д. вибув П. Андрієвський.
В складі Д. залишилося 3 члени, їх компетенції не були ясно окреслені; поза репрезентативними й законодавчими функціями, вони втручалися часом до виконавчих функцій держ. влади, звідки виникали конфлікти з Радою Міністрів.
15.11.1919 в Камянці нарада Д. і членів уряду прийняла постанову про виїзд у держ. справах за кордон членів Д. Макаренка і Швяеця; ухвалено, що на час їх відсутности верховне керування справами Республіки покладається на гол. Д. Гол. Отамана С. Петлюру, який іменем Д. затверджує всі закони та постанови, ухвалені Радою Нар. Міністрів. 21.5.1920 уряд УНР ухвалив постанову, затверджену С. Петлюрою, про відкликання членів Д. Швеця і Макаренка з-за кордону. Неповернення цих 2 членів дало підставу вважати, що вони вибули зі складу Д. Цим вона перестала існувати як колективний орган; всі компетенції перейшли на її гол. С. Петлюру.
Новий стан одноосібної Д. як найвищої влади УНР оформлено конституційне законом про Тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в УНР з 12.11.1920. Згідно з цим законом, на випадок неможливости виконання вищої держ. влади гол. Д., вона переходить на гол. Держ. Нар. Ради, а до її скликання до колегії, складеної з гол. уряду, порядкуючого в Найвищому Суді УНР і представника політ. партій. До скликання ж колегії голову Д. заступає голова Ради Нар. Міністрів. На підставі цього закону, верховну владу УНР по смерті С. Петлюри 25.5.1926 перейняв тодішній гол. уряду А. Лі-вицький.. (Про діяльність Д. див. ЕУ І. стор. 51727). [М. Стахів]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|