Економічна географія, ділянка географії (антропогеографії), що досліджує госп. діяльність людини і розміщення продукованих нею дібр, залежно від геогр. середовища. Вивчення Е. г. України довго було зв�язане з вивченням географії України взагалі (див. Географія). Вперше Е. г. всіх укр. земель подана в підручнику С. Рудницького (�Ukraine, Land und Volk�, 1916); перші посібники Е. г. України з�являються з 1918 р. з метою вивчення екон.-геогр. підстав молодої укр. держави (праці Б. Кістяківського 1918, С. Остапенка 1920, В. Садовського 1920, В. Ґериновича 1920 і найкраща � І. Фещенка-Чопівського 1922; всі вони охоплюють лише Центр. і Сх. Укр. Землі). Е. г. УССР представляють в 1920-их рр. К. Воблий (найкращий посібник, численні видання), О. Сухов, Ф. Матвіенко-Гарнага і після довгої перерви цінний двотомник, виданий Ін-том Економіки АН УРСР (�Нариси екон. географії УРСР�, К. 1949�52). Е. г. всіх укр. земель подана в підручнику �Географія України� і в �Атласі України� В. Кубійовича; укр. підсовєтські землі представлені в нарисах Е. г. всього СССР (найцінніші � двотомники за ред. С. Бальзака і В. Васютина, Я. Фейґіна 1940 та найновіший за ред. Г. Черданцева, Н. Нікітіна і Р. Тутихіна 1956�57).

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]