Представниками екон. фізіократичної думки на Україні були Я. Козельський і В. Каразін; зокрема останній ставився критично до аграрного февдалізму і кріпацтва, обґрунтовував економність трудового сел. госп-ва, підкреслював користі вільного товарообміну. Він же був першим на Україні теоретиком вартости грошей.

В 19 в., у висліді дослідів окремих областей України (губ., а навіть пов.), зТявилася низка статистично-екон. описів. Були це приватне проведені дослідження укр. науковців, як, напр., М. Арандаренка (лЗаписки о Полтавской губернии╗, 3 тт. 1848Ч52), А. Скальковського (лОпыт статистического описання Новороссийского края╗, 2 тт. 1850), або висліди збірних праць офіц. установ, напр., рос. ген. штабу, Комісії для обслідування Київ. учбової округи (вчений секретар і ред. Д. Журавський), яка зібрала цінний матеріял про госп-во Центр. і Сх. Земель. Значний вклад у монографічне вивчення госп-ва України внесли Півд.-Зах. Відділ Рос. Геогр. Т-ва, Півд.-Зах. Відділ Рос. Експортової Палати (велика збірна праця лВесь Юго-Западный Край╗ 1913), окремі земства й ін. Особливі заслуги у вивченні госп-ва України мало статистичне бюро полтавського земства. Найвидатнішим із земських статистиків був О. Русов, який виховав ряд учнів (див. Статистика).

Першу катедру політ. економії на Україні відкрито в Харківському Ун-ті на поч. 19 в.; вів її німець Л. Якоб. Згодом там викладали К. Павлович, Т. Степанов (представник англ. клясичної екон. школи і автор першого в Росії підручника політ. економії) й ін. Катедру політ. економії в Києві займали І. Вернадський, М. Бунґе (обидва представники екон. лібералізму), М. Яснопольський та ін. Останній в праці про геогр. розподіл держ. прибутків і видатків Рос. Імперії перший звернув увагу на екон. визиск України Росією.

З рядів Київської Громади вийшли такі видатні економісти-соціологи, як М. Зібер (теоретик марксистського напрямку) і С. Подолинський, економіст і етнограф П. Чубинський, економіст Т. Рильський й ін. Зібер радше підкреслював у марксизмі іст. детермінізм, розвиток продукційних сил, ніж політику і клясову боротьбу. Подолинський теж сприйняв був політ. економію К. Маркса, але під кінець в питанні трудової теорії вартости він висунув тези, які поставили його поза марксизмом; він зробив спробу природничої інтерпретації теорії вартости. В 1870Ч80-их рр. між Зібером і ліберальною екон. школою, репрезентованою київ. катедрою політ. економії (М. Бунґе й ін.), точилася теоретично-екон. полеміка. Від марксизму почав також найвидатніший укр. учений-економіст М. Туган-Барановський, який потім піддав марксизм ґрунтовній критиці, зараховуючи себе до ревізіоністів-плюралістів. В історії евр. політ. економії погляди Туган-Барановського зайняли перехідне місце поміж клясичною політ. економією 19 в. з її обТєктивною теорією вартости, наголосом на екон. закони й продукцію і сучасною політ. економією 20 в., яка виходить з субТєктивної вартости й наголошує розподіл. Працею з теорії коньюнктурних циклів Туган-Барановський здобув собі світове імТя; він відомий також як провідний теоретик кооперації.

На Зах. Укр. Землях екон. досліди концентрувалися перев. в установах крайового сойму й виділу і друкувалися в офіц. виданнях (поль. і нім. мовами). Укр. автори (В. Барвінський, І. Франко, Б. Навроцький, К. Паньківський, І. Петрушевич, Т. Войнаровський-Столобут, В. Будзиновський й ін.) писали на госп. теми в заг. й екон. пресі, а з 1909 р. в окремому вид. Суспільно-статистичної комісії НТШ лСтудії з поля суспільних наук і статистики╗ (5 тт. до 1914). Помітною подією в екон. житті Зах. Укр. Земель був скликаний в 1909 р. Просвітньо-Екон. Конгрес, який, крім практичного значення, мав вплив на поглиблення дослідів екон. проблематики.

Укр. Е. н. збагатили досліди в царині екон. історії укр. істориків другої пол. 19 і поч. 20 в., зокрема В. Антоновича, О. Лазаревського, І. Лучгіцького, М. Владимирського-Буданова, П. Єфименка, М. і О. Грушевських, Д. Багалія, М. Василенка, М. Довнар-Запольського, М. Плохинського, В. Модзалевського, І. Джиджори, І. КрипТякевича та багатьох ін.

На поч. 20 в. ряд укр. економістів науково і публіцистичне зТясовували стан госп. залежности і визиску України; м. ін. авторами цих праць були М. Стасюк, М. Порш, Д. Сіромаха, П. Соколов, А. Ільченко. На екон. теми писав теж М. Гехтер, зокрема в чужій пресі.

Революція 1917 р. і створення своєї держави дали нові можливості для розвитку укр. Е. н. В першу чергу задовольнялася гостра потреба в екон. характеристиці України як самостійного госп. комплексу (див. Економічна географія); тоді зТявляється низка розвідок про нар. госп-во України (в тому ч. і чужими мовами) С. Рудницького, В. Тимошенка (про екон. взаємини України і Росії), І. Фещенка-Чопівського, X. Лебідь-Юрчика, В. Мазуренка й ін.

Наук.-екон. досліди зосереджувалися в УАН, де в Соц.-Екон. Відділі створено такі катедри: статистики, економії торгівлі та пром-сти, науки про фінанси, політ. економії, іст. нар. госп-ва. Між академіками в 1920-их рр. були економісти Ч М. Туган-Барановський (перший гол. Соц.-Екон. Відділу), В. Косинський (сіль. госп-во), Р. Орженцький (теоретична економія), М. Птуха (статистика), К. Воблий (пром-сть, торгівля), В. Левитський (екон. історія), О. Шліхтер (сіль. госп-во). При УАН існувало Т-во Економістів. Зокрема належить відзначити праці академіків К. Воблого (гол. Комісії для вивчення нар. госп-ва), Л. Яснопольського (тол. Комісії для вивчення фінансових справ). Комісії видавали свої лПраці╗ в лЗбірниках Соц.-Екон. Відділу╗: лПраці семінару для вивчення нар. госп-ва України╗ (6 тт.), лПраці Комісії для вивчення нар. госп-ва╗ (3 тт.), лПраці Комісії для вивчення фінансових справ╗ (5 тт.) та ін., в яких співробітничали також А. Ярошевич, П. Кованько, А. Синявський, Ті. Фомін, П. Височанський, О. Плевако, С. Підгаєць, Є. Сташевський й ін. Низка екон. праць була опублікована в зб. Кабінету для вивчення Поділля, у лВіснику Одеської Комісії Краєзнавства╗ (секція вивчення природних багатств, 5 випусків), в лЗаписках Одеського Наук. при ВУАН Т-ва╗ (секція соц.-іст., 5 тт.). Багато екон. матеріялу містили наук. записки ін-тів нар. госп-ва в Києві (п. н. лТехніка, Економіка і Право╗) і Одесі (п. н. лГосподарство та Право╗). Значну дослідну працю провели в 1920-их рр. Сіль.-Госп. Наук. Комітет України, Київ. наук.-дослідна катедра с.-г. економіки (керівник С. Веселовський), Статистичне Управління України та Ін. інституції.

Продовжується дослідження екон. ресурсів УССР, наслідком чого зТявляються праці: В. Крамарева (лГірнича пром-сть Правобережжя України╗ 1926), Я. Діменштайна (лУголь, руда и железо в их взаимной связи╗ 1927), А. Альтермана (лХлебные рессурсы Украины╗), М. Тенети (лГол. продовольчі хліба України╗ 1930) й ін. Розуміння України як самодостатньої екон. одиниці виявилося в працях про зови. торгівлю М. Шрага, Г. Кривченка, А. Копорського, О. Попова. У звТязку з працями над першою пТятиліткою вийшли збірні праці: лЕстественные производительные силы УССР╗ (1928), лШляхи нар.-госп. розвитку УСРР╗ (1928), лСтепова Україна╗ (1930).

В 1920-их рр. широко розгорталися досліди екон. іст. в працях істориків М. Слабченка, О. Оглоблина, Н. Полонської-Василенко, П. Клименка, М. Тищенка, ТІ. Федоренка, П. КлепТацького, О. Барановича, В. Дубровського, А. Єршова, Д. Соловія, А. Козаченка, О. Варнеке, Т. Слабченка, І. Бровера та багатьох ін. На підставі наук. дослідів укр. економістів та істориків кін. 1920-их рр. було поставлено на порядок дня питання про екон. взаємини України й Росії. В. Доброгаєв (в ж. лХозяйство Украины╗, 1928) доводив, що Україна віддає за свої межі по лінії держ. бюджету більше засобів, ніж: одержує на свої потреби, а М. Волобуєв (в ж. лБільшовик України╗, 1928) поставив одверто тезу про колоніяльний визиск України. Цей напрямок укр. екон. думки був гостро засуджений урядовими колами як екон. націоналізм (лволобуєвщина╗). В 1930-их рр., у звТязку з заг. репресіями на Україні, Е. н. підупала; праця скорочених екон.-дослідних установ та небагатьох укр. економістів зводилася до техн.-виробничих завдань.

В цей час Е. н. продовжувала розвиватися на Зах. Укр. Землях і на еміграції. У Львові укр. економісти гуртувалися при НТШ (Комісія Економіки, Соціології і Статистики) та кооп.-госп. установах. В ділянці Е. н. працювали в Галичині Ч К. Левицький, К. Коберський, ТО. Павликовський, С. Кузик, К. Кульчицький, Є. Храпливий, А. Жук, В. Несторович, на Буковині Ч Л. Когут, на Закарпатті Ч М. Творидло та ін.; в царині екон. іст. Ч І. Витанович, Р. Зубик, І. Карпинець. Укр. Екон. Бюро у Варшаві видало ряд екон. праць, гол. з статистики (ред. В. Кубійович).

В Чехо-Словаччині укр. Е. н. розвивалася при Укр. Госп. Академії в Подєбрадах і УВУ в Празі. Тут діяли О. Одарченко, В. Тимошенко (згодом в ЗДА в Мішіґенському і Стенфордському унтах), О. Мицюк (досліди з госп. іст. Закарпаття), статистики Ф. Щербина і Л. Шрамченко, С. Ґольдельман (праці з екон. політики), М. Добриловський, Л. Бич, І. Кабачків (фінансова наука), С. Бородаєвський, Б. Маргос, В. Коваль (кооперація) й ін. Праці їх друкувалися в лЗаписках Укр. Госп. Академії╗, виданнях УВУ та по різних журналах.

При Укр. Наук. Ін-ті у Варшаві діяв екон. відділ під керівництвом В. Садовського; тут зТявилася низка синтетичних праць про різні ділянки госп-ва України Ч Б. Іваницького, В. Іваниса, І. Івасюка, К. Мацгєвича, І. Шовгенова, Є. Ґловінського й ін. З істориків на еміграції в ділянці екон. іст. працював Д. Олянчин.

По другій світовій війні на еміґрації працюють в різних ділянках Е. н. Р. Димінський (Ж1949), Є. Храпливий (Ж1949), М. Васильїв, М. Величківський, І. Витанович, К. Кононенко, Т. Сосновий, Ю. Студинський і ряд кол. професорів Укр. Госп. Академії в Подєбрадах, скупчених тепер в Укр. Техн.-Госп. Ін-ті, НТШ, УВАН, гол. в Зах. Европі й ЗДА. В Ін-ті для вивчення СССР у Мюнхені дослідну працю ведуть укр. економісти Є. Гловінський, П. Кованьковський, Ф. Гаєнко, А. Поплюйко, В. Марченко. З молодших економістів науково працюють по високих школах або дослідних установах ЗДА Ч Л. Добрянський, М. Дудра, М. Чировський, С. Процюк, В. Голубничий, Б. Винар й ін. їх праці появляються в періодичних виданнях та окремими книжками, в тому ч. й чужими мовами, гол. англ.

В УССР нині Е. н. цілком підпорядкована поточним проблемам нар. госп-ва. Ін-т економіки Відділу суспільних наук АН УРСР, заснований 1936 р., в основному розробляє районові і галузеві екон. проблеми України. Майже виключно в цьому пляні зТявляються і праці про колгоспне госп-во, легку пром-сть, тваринництво і т. д, Ін-т економіки змігся видати в 1950 р. один том наук. записок.

Між вченими економістами, які тепер працюють в УССР в ділянці Е. н., треба згадати академіків Л. Яснопольського (Ж1957), М. Птуху, П. Першина; крім них, діють О. Нестеренко (дир. Ін-ту економіки АН УРСР), Д. Вірник, І. Романенко, І. Гуржій (історик екон. відносин) та ін. Поза межами України, здебільша в Ростові і Москві, працював видатний економіст П. Лященко (Ж1955). Останнім часом укр. екон. література в УССР поповнилася такими збірними працями: лНариси розвитку нар. госп-ва УРСР╗ (1949, 2 вид. рос. мовою 1954), лНариси з іст. екон. думки на Україні╗ (1956), іст.-екон. нарис лРадянська Україна╗ (1957). В ділянці с.-г. наук дослідною працею займається заснована в 1954 р. Укр. Академія сіль.-госп. наук в Голосіеві б. Києва, яка є одночасно дослідним і навчальним закладом (див. також ЕУ І, стор. 1028Ч:31 і Аґрономія, Економічна географія. Економічна преса. Кооперація, Статистика).

Література: Садовський В. Розвиток екон. думки на Україні. Життя і Знання. IV. Л. 1928; История русской экономической мысли. І, АН СССР. М. 1955; Полонська-Василенко Н. Укр. Академія Наук. І, Мюнхен 1955; Нариси з іст. екон. думки на Україні. АН УРСР. К. 1956. [Р. М.]