Економічна освіта на Україні
належить до молодих галузей навчання. Нижча Е. о. спочатку набувалася емпіричним шляхом, а з другої пол. 19 в. в деяких проф. школах, гол. сіль.-госп. Частину цих шкіл на Центр. і Сх. Укр. Землях утримували земства. Вища Е. о. (політ. економія, фінансова наука, що викладалася як фінансове право, і статистика) набувалася на правничих фак. ун-тів та на пром.-екон. фак. політехн. ін-тів. Лише в кін. 19 і на поч. 20 в. зявляються окремі торг. школи (сер. і нижчі сер.) та комерційні ін-ти (в Києві і Харкові). В Галичині, поруч держ. фах. шкільництва, постало кілька укр. приватних закладів нижчої Е. о.В УССР на базі кол. комерційних ін-тів та фак. права кол. ун-тів в 1920-их рр. створено ін-ти нар. госп-ва (Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровське), які згодом диференціювалися за різними галузями екон. знання. Для сер. Е. о. існують технікуми, так само диференційовані за різними галузями (фінансово-екон., торг.-пром., кооп. й ін.). Після відновлення ун-тів (1934) при деяких з них утворено екон. фак., що служать гол. чином для підготови викладачів.
Нині в УССР вищу Е. о. дають такі заклади: екон. факультети Київського і Харківського Ун-тів, Київський Фінансово-Екон. Ін-т (з фінансовим і пляновим фак.). Харківський Ін-т Радянської Торгівлі, Львівський Торг.-Екон. Ін-т (фак. торг.-екон., фінансово-екон., рахунково-екон. і товарознавства) і Одеський Кредитово-Екон. Ін-т (фак. кредитово-екон. і рахунково-екон.). Крім цього, існують екон. і інженерно-екон. фак. в сіль.-госп. ін-тах та деяких ін. [...]
На заочних і вечірніх курсах в 195556 навчалося: в ін-тах 4701, в технікумах 14 416.
На еміґрації існував в 192232 рр. при Укр. Госп. Академії в Подебрадах екон.-кооп. фак. з авдиторним навчанням; відновлений 1945 р. Укр. Технічно-Госп. Інститут в Німеччині давав далі Е. о., а в УВУ в Празі і Мюнхені на фак. права і суспільних наук викладалися гол. екон. дисципліни. Крім того, в 194650 рр. існувала в Мюнхені Укр. Висока Економічна Школа (див. також Сільсько-госп. освіта. Торговельна освіта). [Є. Ґ.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|