Експропріація
, вивласнення, примусове перебрання приватного майна державою або громадою перев. з метою побудови споруд гром. значення доріг, будинків тощо. Е. може бути за винагородою і без неї; в останньому випадкові вона називається реквізицією або конфіскацією і стосується здебільша майна. Е. здійснюється нормально компетентними держ. органами на підставі спеціальних законів. Заходи Е. без винагороди були застосовувані при секуляризації церковного майна і монастирів (на Зах. Укр. Землях за панування Йосифа II, в УССР за большевиків). За різних режимів на укр. землях існувало складне законодавство щодо Е. земельних ділянок для будови залізниць і доріг; Е. була в принципі повязана з винагородою.Окремий рід Е. вивласнення землі, засобів продукції (пром-сти), транспорту, будинків тощо відомий зокрема в країнах з соціалістичним режимом як націоналізація. Земельні закони УНР і ЗУНР щодо Е. великих приватних, церк. і частково дерні, посілостей з метою утворення з них земельного фонду базувалися на принципі винагороди (див. Земельні закони). В УССР були запроваджені закони РСФСР про націоналізацію землі, надр, вод, лісів, банків, транспорту і (в кількох етапах) пром-сти та торгівлі, без жадної винагороди. У больш. термінології це називається Е. експропріяторів; її зокрема застосовувано в роки воєнного комунізму навіть до речей щоденного вжитку, квартир, дорогоцінностей тощо. [Р. М.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|