Електромеханічна промисловість, на Україні розпочалася евакуацією ризьких заводів �Всеобщей Электрической Компании� до Харкова і Слов�янського в 1914 р. В. 1920-их рр. збудовано кілька електромеханічних заводів у Харкові (Харківський Електромеханічний Завод � ХЕМЗ), Києві, Таганрозі, але тоді Е. п. відставала від заг. темпу розвитку нар. госп-ва. Тільки з початком широко розгорнутої індустріялізації України приспішено бувінництво Е. п. В 1930�34 рр. були збудовані заводи турбоґенераторний і тепловозного електроустаткування в Харкові, електротехн. апаратури в Києві, �Головенерґозапчасть� у Полтаві і поширено ХЕМЗ в Харкові. До 1941 р. бл. 80�/о Е. п. сконцентровано на заводах Харкова та Києва, після другої світової війни розбудовано Е. п. у Львові, насамперед ті галузі, які через віддаль від сировинних баз Донбасу і Придніпров�я не є металомісткими. Не зважаючи на це, Е. п. ще не забезпечувала потреб України. Справа покращала в 1950-их рр., коли побудовано ряд нових електромеханічних заводів (найбільші з них: кабельний у Харкові, електродвигунів у Ворошиловграді, трансформаторний зав. у Запоріжжі, радіозав. у Дніпропетровському) та введено в дію такі нові споруди, як ґенератори на 100 000 квт, трансформатори високих напруг, вибуховобезпечні електродвигуни, нова телеграфна і телефонна арматури, електрозварювальні автомати й т. п. Натомість лишається недостатньою продукція побутового електричного устаткування.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]