Після занепаду під час війни Е. України стала розвиватися в 1920-их рр. Проекти ГОЭЛРО (Государственная Комиссия по Электрификации России) стосувалися Е. на Україні лише схематично. Перші серйозні пляни Е. розробила Комісія Е. України при раднаркомі УССР, створена в 1922 р. Проектами Е. займалися згодом одночасно такі установи як «Донбасток» (1930), «Укрдніпровод» (1933), Держплян УССР, Ін-т Водного Госп-ва при ВУАН (1930-і рр.), Ін-т Тепло-енерґетики АН УРСР (1940—50-і рр.) та ряд ін. Першу велику електростанцію — Штерівську запроектували 1923, почали будувати 1924, а перший струм вона дала 1926. Постанову будувати Дніпрельстан видано 10. 2. 1927; влітку того ж року почалися будів. роботи, а закінчено їх 1932. В 1929 р. потужність електростанцій України становила 531 000 квт, а виробництво електроенерґії 1519 міл. квт-год., з чого на районові електростанції припадало 376 міл. квт-год., себто 24,8% всієї продукції України; з великих електростанцій діяла тоді лише Штерівська ТЕЦ. Найсильніший зріст Е. України припадає на 1930—34, коли, крім Дніпрельстану, було побудовано ряд нових електростанцій, зокрема Зуївську (Донбас), Півн.-Донецьку, Криворізьку, Харківську (ЕСХАР), Кам’янську (Дніпродзержинське) та ін., а потужність всіх електростанцій зросла до 1656 000 квт, в тому ч. на районові станції припадає аж 70%. Взагалі основна доля потужности переноситься на найбільші станції; в 1934 р. потужність тільки Дніпрельстану, Штерівки і Зуївки становила 44,6% всієї потужности електростанцій України, а десятьох ін. великих електростанцій (типу 25 до 150 квт) — 24,1%. Не таким великим було зростання Е. в наступні роки; в 1940 р. потужність електростанцій становила 2 497 000 квт (в 1928—34 рр. зростання на 375%, в 1934—40 рр. — на 170%), річне виробництво електроенергії — 12,4 мільярдів квт-год.

Е. Зах. Укр. Земель стояла низько: за відсутністю великої пром-сти електростанції служили лише для освітлення міст, за винятком Львівської і Дрогобицько-Бориславської районових електростанцій, і використовували як паливо тільки кам’яне вугілля, рідше штиб, нафту і природні гази. 1937 р. продукція електроенергії Зах. Укр. Земель становила ледве 148 міл. квт-год. (1,6% продукції УССР).

Під час другої світової війни укр. енергетична система зазнала великої руйнації; з найбільших електростанцій України уціліла частково тільки Зуївська ТЕЦ, і тому вже в 1945 р. вона змогла дати продукцію, рівну довоєнній, загально ж потужність електростанцій України ледве дорівнювала в 1945 р. 23,5% довоєнної. Довоєнного рівня виробництво електроенергії (але все ще не потужности аґреґатів) досягнуло лише в 1950 р.

У п’ятій п’ятирічці (1950—55) стан розбудови електростанцій дещо покращав у зв’язку з цілковитим завершенням перебудови і модернізації існуючих великих електростанцій (Зуївська — 450 000 квт, Штерівська — 200 000 квт) та у зв’язку з закінченням побудови нових теплоцентралей — Миронівської (400 000 квт), Слов’янської (200 000 квт) і в 1956 р. Дніпровської районової. У 1956 р. почали входити в дію перші черги нових гідроцентраль — Кахівської, Дубосарської на Дністрі (в Молдавській ССР), Теребле-Ріцької на Закарпатті та ін. У 1955 р. вироблено в УССР 30 099 міл. квт-год. електроенергії, що становило 17,5% продукції СССР і 2,4% світової. За пляном виробництво електроенергії мало б досягнути в 1960 р. 51 мільярдів квт-год. Зростання Е. УССР видно з дія-грами й таблиці:

Рік Потужність Виробництво

електростанцій електроенергії

1913 0,2 в міл. квт 0,5 в мілрд. квт-год.

1928 0,5 в міл. квт 1,2 в мілрд. квт-год.

1932 1,4 в міл. квт 3,2 в мілрд. квт-год.

1940 2 5 в міл. квт 12,4 в мілрд. квт-год.

1945 1,2 в міл. квт 3,2 в мілрд. квт-год.

1949 3,7 в міл. квт 12,7 в мілрд. квт-год.

1952 20,0 в мілрд. квт-год.

1954 25,2 в мілрд. квт-год.

1955 30,1 в мілрд. квт-год.

1960 (плян) 13,5 в міл. квт 51,0 в мілрд. квт-год.

Виробництво електроенергії на Україні дуже сконцентроване. Крім невеликих електровень, що дають струм для місц. потреб, основна маса електроенергії виробляється на великих вузлах, які в свою чергу пов’язані з кількома енергосистемами: Донецькою, Дніпровською, й трьома меншими — Київською, Харківською та Одеською; виробляють вони бл. 90% електроенергії УССР. Найбільшими станціями Донецької енергосистеми є Зуївська, Штерівська, Півн.-Донецька, Курахівська, Миронівська і Слов’янська (б. Лисичанського); дві останні збудовані в п’ятій п’ятирічці. Електростанції Донбасу працюють на вугільних відходах, перев. на антрацитових штибах; Дніпровська енерґосистема базується на Дніпровській Гідроелектростанції в Запоріжжі з потужністю 650 000 квт і на Кахівській ГЕС (260 000 квт) та на ряді теплових електростанцій в Дніпропетровському і Дніпродзержинському, Кривому Розі й ін. В 1952 р. з’єднано Донецьку і Дніпровську системи в одну, при чому Донецьку пов’язано з теплостанціями Приозів’я і дол. Дону (Жданов, Таганріг, Ростов, Шахти) і з Цимлянського ГЕС (див. карту).

Таким чином постала найпотужніша енерґосистема Европи. В шостій п’ятирічці виробництво Дніпровської частини системи зросте у висліді будови Дніпродзержинської (250 000 квт). Кременчуцької (450 000 квт) і Канівської гідростанцій та розбудови Кахівської. Пов’язання Донецької і Дніпровської систем забезпечує правильний сезоновий розподіл енергії між обома системами, бо Дніпрельстан дає під час високого весняного водостану Дніпра залишки своєї енергії Донбасові, натомість під час літнього низького рівня води Донбас дає частину своєї енергії Дніпровському пром. р-нові. Харківська, Київська й Одеська енерґосистеми працюють перев. також на Донецькому вугіллі й постачають енерґію не тільки містам, але й приміським р-нам.

Крім цих потужних систем, які продукують до 90% електроенергії УССР, існує низка менш потужних комунальних електростанцій, що обслуговують потреби місц. пром-сти міст, та електростанцій для постачання електроенергії сіль. госп-ву. Найменше електрифіковані зах. укр. обл., Правобережжя й Чернігівщина та півн.-зах. частина степів. В останні роки будується в центрі Львівсько-волинського вугільного басейну Добротвірська ТЕЦ.

З адміністративного погляду більшість великих електростанцій належить мін-ву електростанцій СССР, комунальні станції об’єднані в системі Головенерго мін-ва комунального госп-ва УССР, а пром. належать відомствам мін-в відповідних ділянок пром-сти.

Електростанції України використовують як погінну силу насамперед дешеві види енергії — відходи, вугілля і гідроресурси, чимраз менше кам’яне вугілля й нафту. З цих причин вони зосереджені гол. там, де ці ресурси є на місці, себто в Донбасі і Придніпров’ї. Мало використані для Е. буре вугілля й торф, хоч саме ці джерела енергії надаються до використання, тому що вони дешеві і є в тих частинах України, де мало кам’яного вугілля й гідроенергії; майже не використана енергія карп. річок. [...]

Бл. 70% вироблюваної електроенергії споживає пром-сть, далі йдуть комунальне госп-во, побутове споживання, транспорт і сіль. госп-во. Е. залізниць — зовсім відстала. До другої світової війни були електрифіковані лише деякі зал. лінії в Придніпров’ї й Донбасі; нинішній стан Е. залізниць не є кращим. Планується Е. приміських залізниць Київського та Харківського вузлів, маґістралі Донбас-Москва, лінії Сталіне-Жданов та залізниць Кривбасу. Е. сіль. госп-ва — колгоспів, радгоспів і МТС, розпочалася до другої світової війни; це — малі електростанції, які вживають за погінну силу перев. гідроресурси малих річок. У 1940 р. було їх 268, у 1950 — 1165, в 1955 понад 5000.

Електробаланс УССР за 1940, 1950 і 1955 рр. (щорічно в міл. квт-год.):

Електроенергія 1940 1950 1955

Вироблено 12411 14 711 30 099

Одержано з-за кордонів УССР 17 578 1242

Використано 12 407 15 203 31339

З того ч.:

Пром-сть і будівництво 9146 10 914 22 913

Транспорт 238 314 469

Ін. ділянки нар. госп-ва 1521 2056 3901

Для власних цілей електростанцій 625 860 2113

Втрата електромережі 877 1050 1943

Експорт за кордони УССР 21 86 2

Література: Іванис В. Енергетичне госп-во України й Півн. Кавказу. В. 1936; Електроенергетика СССР, колективна праця, видана для Всесвітньої Енергетичної Конференції у Вашінгтоні. М. 1937; Нариси екон. географії УРСР, вид. АН УРСР, І. К. 1949; Очерки развития народного хозяйства УССР, вид. АН СССР. М. 1954; План ГОЭЛРО, 2 вид. М. 1955; Кухаренко Л. Здійснення ленінських ідей електрифікації на Україні. К. 1956. [С. Процюк]