Емблема, в 16�18 вв. символічне зображення, що подається в супроводі здебільша віршованої сентенції, а іноді й ширшого прозового тексту. На Україні �емблематичні вірші� були поширені в 17�18 вв.; друковані зб. емблем � панегірик Кржщоновича на пошану Л. Барановича, �Іфіка ієрополітика� (Л. 1712 та кілька ін. видань). Емблематичні цикли віршів писав Т. Прокопович (про хрищення Руси, пам�яті В. Ясинського), а теоретичне обґрунтування емблематики дав Г. Сковорода (його власні емблематичні малюнки не видані). З перекладів відомі �Pia desideria� Г. Гуго і зб. політ. емблем Ф. Сааведри (переклав Т. Прокопович). До емблематичної поезії близькі т. зв. �гербовні вірші�, улюблені на Україні в 16�17 вв.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]